Постанова № 32019711, 25.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 922/282/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.

при секретарі - Вороні В.С.

за участю представників сторін:

прокурор - Маматов М.О., посвідчення № 009189 від 13.10.12 р.

позивач - Шафоростова О.М., довіреність № 164 від 07.12.2012 року

відповідач - ОСОБА_2 довіреність б/н, від 18.06.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Харківського міжрайонного прокурора, м. Харків, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (вх. №1353 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2013 року у справі № 922/282/13-г

за позовом Харківського міжрайонного прокурора, м. Харків, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Хорошево, Харківський район, Харківська область

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі в сумі 20705,38 грн., 10139,88 грн. пені та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 квітня 2013 р. (суддя Інте Т.В.) у позові відмовлено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1720,50 грн. Визнано недійсною додаткову угоду № 6 від 14.05.12р. до договору оренди № 2220-Н від 31.01.06р.

Харківський міжрайонний прокурор, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2013 року по справі № 922/282/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на положення ст.ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Прокурор зазначає, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладання (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Таким чином прокурор вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо порушення вимог чинного законодавства додатковою угодою № 6 від 14.05.12 р. Крім того, прокурор посилається на те. Що суд першої інстанції у зв'язку з встановленими ним порушенням приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України, мав визнати зазначену додаткову угоду недійсною лише в частині зміни орендної плати за минулий рік, а ні в цілому.

Регіональне відділення ФДМ України по Харківської області надало пояснення по справі, в яких просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2013 року у справі № 922/282/13-г та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі регіонального відділення ФДМ України по Харківській області у повному обсязі. Крім того позивачем надано до залучення до матеріалів справи додаткові документі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.13 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.06.2013 р.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає наведені в апеляційній скарзі доводи безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що станом на момент укладення додаткової угоди № 6, тобто до 14.05.2012 р., відповідач належним чином виконував вказаний договір оренди на умовах, у повному обсязі сплачував орендну плату відповідно до встановленого договором розміру з урахуванням індексу інфляції. Боргу на 14 травня 2012 року, тобто до укладення додаткової угоди № 6 відповідач перед позивачем не мав. Таким чином, умови п. 3.3 договору щодо сплати орендної плати за спірний період - вересень 2011 р. - квітень 2012 р. відповідачем були виконані. Однак, в порушення вимог статті ч. 3 ст. 632 ЦК України, позивач збільшив розмір орендної плати "заднім числом", хоча відповідно до п. 1 додаткової угоди № 6 вартість переданого в оренду майна, була змінена (підвищена) сторонами тільки 14 травня 2012 року (після здійснення оцінки майна 09 вересня 2011 року та затвердження РВ ФДМУ по Харківській області висновку про вартість майна 2 березня 2012 року).

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди (далі - договір) № 2220-Н від 31.01.06 р. (а.с. 12-14), відповідно до умов якого (п.1.1) орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлову одноповерхову будівлю телятнику на 100 голів (інв.№ 13649) (літ. А-1), (далі - майно), загальною площею 851,40 кв.м., розміщену за адресою: Харківський район, смт. Хорошеве, вул. Червоноармійська, 47а, що перебуває на балансі Заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки "ТОРА" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 23 вересня 2005 року і становить 50562,00 грн.

Сторони у пункті 2.1 договору визначили, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, відновлення орендованого майна (капітальний ремонт, поточний ремонт).

Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.05.07 р. (а.с. 16) до договору № 2220-Н від 31.01.06 р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2005 р. - 435,85 грн. Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 729,99 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Згідно з п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме нежитлову одноповерхову будівлю телятнику на 100 голів (інв.№ 13649) (літ. А-1), загальною площею 851,40 кв.м., розміщену за адресою: Харківський район, смт. Хорошеве, вул. Червоноармійська, 47а, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна 31.01.06 р. (а.с. 15), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір було укладено строком на 11 місяців, тобто з 31.01.06 р. до 30.12.06 р. включно.

Відповідно до п. 10.8 договору, строк дії договору може подовжуватись за умови погодження його з балансоутримувачем та органом, уповноваженим управляти майном на підставі листів без укладення додаткової угоди, в інших випадках зміни до договору вносяться шляхом укладання додаткових угод.

З моменту підписання договору, сторони неодноразово укладали додаткові угоди та продовжували строк дії договору.

Листом від 20.12.2006 року № 06-12860 термін дії договору було продовжено до 29.11.2007 року на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 17.06.2007 року п. 3.1. договору було доповнено абзацом такого змісту: "Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 729,99 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року виплачується шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року."

Відповідно до додаткової угоди № 2, договір було продовжено до 28.10.2008 року.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 01.07.2008 р., другий абзац п.10.9 викладено у наступній редакції: "Вартість невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів Орендаря, за згодою Орендодавця, підлягає компенсації у разі приватизації, якщо таке рішення буде прийнято."

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 28.09.2009 року, договір було продовжено до 28.08.2010 року. Також п. 10.8 Договору викладено в наступній редакції: "Після закінчення терміну дії договору подальше використання об'єкта оренди буде визначатися відповідно до чинного законодавства, за зверненням Орендаря та за умови згоди балансоутримувача".

Згідно з листом РВ ФДМУ № 06-5955 від 07.09.2010 року, дію договору оренди було продовжено до 28.07.2011 р. на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з додатковою угодою № 5 від 05 грудня 2011 року договір подовжено строком на 11 (одинадцять) місяців, тобто з 28.07.2011 р. до 28.06.2012 р.

14.05.12 р. сторони уклали додаткову угоду № 6 до договору № 2220-Н від 31.01.06 р., в якій другий абзац п. 1.1 виклали в новій редакції та зазначили, що вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою та, станом на 09.09.11 р., становить 380600,00 грн.

Крім того, у вищезазначеній угоді сторони змінили п. 3.1 та встановили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами і становить без ПДВ за першій місяць перерахунку за вересень 2011 р. - 4762,26 грн.

Згідно з додатковою угодою № 7 від 27.06.2012 року, дію договору було продовжено до 28.05.2013 р.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 14 травня 2012 року - момент укладення додаткової угоди № 6, відповідач належним чином виконував вказаний договір оренди на умовах, передбачених в ньому до підписання зазначеної угоди, тобто до 14.05.2012 р., у повному обсязі сплачував орендну плату відповідно до встановленого договором розміру з урахуванням індексу інфляції, боргу на 14 травня 2012 року - до укладення додаткової угоди № 6 відповідач перед позивачем не мав.

Однак, позивач вважає, що внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди № 2220-Н від 31.01.06 р., за період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року у нього утворилась заборгованість в сумі 20705,38 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з аналізу положень ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також обставин справи, за якими встановив, що відповідно до п. 1 додаткової угоди № 6 вартість переданого в оренду майна, була змінена (підвищена) сторонами тільки 14 травня 2012 року (після здійснення оцінки майна 09 вересня 2011 року та затвердження РВ ФДМУ по Харківській області висновку про вартість майна 2 березня 2012 року). Тобто, орендна плата за період з 09.09.2011 року по 14.05.2012 року (8 місяців) змінена сторонами після виконання договору на протязі 8 місяців, що є порушенням приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вважав, що зміна орендної плати за період з 09.09.2011 року по 14.05.2012 року була проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, що свідчить про недійсність додаткової угоди № 6 від 14 травня 2012 року в частині збільшення орендної плати за період з 09.09.2011 року по 14.05.2012 року відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог судом відмовлено та визнано недійсною додаткову угоду № 6 від 14.05.12р. до договору оренди № 2220-Н від 31.01.06р.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач всупереч приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України змінив орендну плату (ціну в договорі) після того, як відповідачем належним чином було сплачено встановлені договором суми орендних платежів, тобто виконані умови договору щодо перерахування до 10 числа наступного місяця за звітним орендної плати. У зв'язка з цим, зміна орендної плати за період з 09.09.2011 р. по 14.05.2012 р. була проведена з порушенням вимог чинного законодавства України.

До того ж, відповідно до п. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, зміна орендної плати можлива лише з моменту підписання додаткової угоди, тобто з 14.05.2012 р. і щодо орендних платежів, які мають сплачуватися відповідачем після підписання цієї угоди.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач подав заяву на продовження дії договору оренди на наступний термін та приведення договору у відповідність до чинного законодавства, а саме здійснення незалежної оцінки об'єкта оренди. Додатковою угодою № 5 від 05.12.2011 р. було подовжено дію договору оренди на 11 місяців з 28.07.2011 р. до 28.06.2012 р. Однак, як стверджує прокурор, відповідачем в порушення приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не було надано до РВ ФДМУ по Харківській області відомостей про оцінку орендованого майна для затвердження та внесення відповідних змін до договору. Звіт про незалежну оцінку здійснений 09.09.2011 р.

З приводу вищенаведених доводів колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна копія заяви відповідача від 05.05.2011 р. на продовження дії договору оренди на тих самих умовах, яка не містить жодних застережень щодо приведення договору у відповідність до чинного законодавства, у тому числі здійснення незалежної оцінки об'єкта оренди. Крім того, позивач не звертався до відповідача з вимогою чи проханням надати звіт про оцінку майна у певний строк.

До того ж, слід зазначити, що, враховуючи, що додатковою угодою № 5 від 05.12.12 р. строк дії договору оренди вже було продовжено до 28.06.2012 р., позивач не мав підстав вимагати від відповідача надання звіту про оцінку майна до укладення чергової додаткової угоди про продовження строку договору оренди, оскільки оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Також, слід зазначити, що п. 10.4 договору сторони передбачили, що умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Крім того, ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Таким чином, навіть після проведення оцінки майна та необхідності збільшення у зв'язку з цим орендної плати, позивач не мав права збільшувати розмір орендної плати до 14.05.2012 р., оскільки на той момент відповідачем були виконані зобов'язання щодо орендної плати відповідно до встановленого договором розміру.

Отже, збільшивши орендну плату за попередній період, позивач порушив умови п. 10.4 договору, а також вимоги чинного цивільного законодавства та положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на те, що визнання господарським судом недійсною додаткової угоди № 6 від 14.05.2012 р. в цілому порушує права орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, оскільки зміна орендної плати за період з 09.09.2011 року по 14.05.2012 року була проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, що свідчить про недійсність додаткової угоди № 6 від 14 травня 2012 року відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, вказані висновки місцевого господарського суду узгоджуються з приписами п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, згідно з якою господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Наведені заявником в апеляційній скарзі доводи та обставини не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не спростовують суті рішення та факту порушення прав відповідача додатковою угодою № 6 від 14.05.2012 р.

За таких обставин, Харківський міжрайонний прокурор ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 04 квітня 2013 року у справі № 922/282/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2013 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

суддя Івакіна В.О.

суддя Россолов В.В.