Постанова № 32019672, 25.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа № 922/1341/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників сторін:

позивача - Линник І.М. (дов. б/н від 04.04.2013р. №02/128,

відповідача - Черепня Г.М. (дов. б/н від 06.06.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1566 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.13р. у справі № 922/1341/13

за позовом Харківської обласної спілки споживчих товариств, м.Харків,

до Підприємства Харківської облспоживспілки "Мерефянський міський ринок", м.Мерефа,

про визнання недійсним рішення та стягнення коштів 1 062 000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2013р. (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. та суму судового збору у розмірі 20980,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.

Скарга обґрунтована тим, що ні в матеріалах справи, ні в оскаржуваному рішенні не міститься жодного доказу про порушення договору зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р., тому, на думку відповідача, підстав для стягнення грошових коштів у розмірі 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. не має.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №4716 від 10.06.2013р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ліквідаційна комісія зобов'язання вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В квітні 2013р. Харківська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" про: визнання недійсним рішення Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" у формі протоколу № б/н від 25 квітня 2012 року в частині прийняття рішення щодо продажу земельної ділянки, площею 15250 кв.м, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка, 22; стягнення з відповідача суми у розмірі 1062000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20 вересня 2010 року.

25.04.2013р. від позивача надійшла заява (вх. №16223) про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму у розмірі 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20 вересня 2010 року.

Позов обґрунтовано тим, що 20.09.2010р. між Харківською обласною спілкою споживчих товариств, сторона-1, та Підприємством Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок", сторона-2, укладено договір зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107, згідно з яким сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 зворотну безвідсоткову цільову допомогу, а остання зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути отриману допомогу у визначений даним договором строк.

Відповідно до п.2.1. договору мета надання стороною-1 допомоги стороні-2 для викупу земельної ділянки площею 15250 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Мерефа, вул. Савченка, 22.

Відповідно до п.3.1. договору сума допомоги становить за даним договором 1200000,00 грн.

Відповідно до п.5.1. договору строк надання допомоги становить з моменту надходження грошей на п/р сторони-2 та закінчується 30.12.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Відповідно до п.6.1. договору сторона-2 зобов'язується повертати суму отриманої допомоги у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п.6.2. договору допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу коштів на поточний рахунок сторони-1, згідно затвердженого сторонами графіку, який є невід'ємною частиною цього договору.

Як зазначає позивач, 28 серпня 2012 року на XVI позачерговому З'їзді споживчої кооперації Харківської області постановлено ліквідувати Харківську обласну спілку споживчих товариств (Облспоживспілку) (код ЄДРПОУ 01777618) як юридичну особу, про що було прийнято відповідну Постанову 4.

Відповідно до п.2 зазначеної Постанови для проведення відповідної роботи, пов'язаної з ліквідацією юридичної особи - Харківської обласної спілки споживчих товариств (Облспоживспілки), призначено ліквідаційну комісію.

01.02.2013р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про ліквідацію Харківської обласної спілки споживчих товариств з вимогою про повернення дебіторської заборгованості за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010р. у розмірі 1062000,00 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у строк - протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги, проте за закінченням часу зберігання листа він повернувся на адресу позивача.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами, станом на 01.04.2013р. відповідачем повернуто позивачу фінансову допомогу за договором у сумі 151000,00. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1049000,00 грн.

25.04.2013р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, засновниками ПХО «Мерефянський міський ринок» є: Харківська облспоживспілка- 10%, Болдирєв Ф.С.- 14%. Бабенко Т.М. - 38%, Глушко В.О. - 38%.

Відповідно до протоколу б/н від 25.04.2012р. на загальних зборах учасників «Мерефянський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки прийнято рішення щодо продажу земельної ділянки «Мерефянський міський ринок». Проти продажу проголосувала лише Харківська облспоживспілка- 10% голосів. Тобто рішення щодо продажу земельної ділянки прийнято 90% голосів учасників загальних зборів.

Відповідно до п.6.1. Статуту ПХО «Мерефянський міський ринок» вищим органом управління підприємства є загальні збори засновників.

Відповідно до п.6.8. Статуту збори вважаються правомочними, якщо на них присутні засновники, які володіють в сукупності більше як 75% загальної кількості голосів, а з питань, що потребують одноголосного вирішення - всі засновники та учасники. В такому разі рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують присутні, що володіють у сукупності більш як 75% загальної кількості голосів із засновників та учасників підприємства.

Відповідно до п.6.3. Статуту прийняття рішень здійснюється голосуванням на зборах. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували присутні на зборах засновники, які мають у сукупності 2/3 голосів від статутного фонду.

Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до ст. 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п.п. 17-19 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Також, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Таким чином, збори проведені 25.04.2012р. учасниками ПХО «Мерефянський міський ринок» відповідають вимогам Статуту підприємства, а саме на зборах було присутні учасники, що у сукупності мають 100% голосів, тобто є наявність кворуму для прийняття рішення по питанням денним зборів. Рішення щодо продажу земельної ділянки ПХО «Мерефянський міський ринок» прийнято 90% голосів учасників зборів, що відповідно до п.6.3. є підставою прийняття рішення.

За таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням його прав та законних інтересів як учасника Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" та підстав для визнання його недійсним. А відтак, господарським судом Харківської області прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" у формі протоколу б/н від 25.04.2012р. в частині прийняття рішення щодо продажу земельної ділянки, площею 15250 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Мерефа, вул. Савченка, 22.

Щодо стягнення 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1. договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до графіку погашення суми зворотної цільової допомоги, який є невід'ємною частиною договору згідно з п.6.2. договору, остаточним виконанням є грудень 2020 року.

Відповідно до ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, 2 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Укладений між сторонами договір зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010 року за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Обґрунтовуючи вимоги заявленого позову в частині стягнення заборгованості за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010 року позивач посилається на те, що постановою 4 від 28 серпня 2012 року, прийнято рішення про ліквідацію Харківської обласної спілки споживчих товариств як юридичної особи. Для проведення відповідної роботи, пов'язаної з ліквідацією юридичної особи, призначено ліквідаційну комісію, яку зобов'язано вжити заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості та погашення кредиторської заборгованості.

На підставі наведеної постанови 4 від 28.08.2012р., з посиланням на п.4 ст.60 Господарського кодексу України та п.1 ст.111 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про ліквідацію Харківської обласної спілки споживчих товариств з вимогою про повернення дебіторської заборгованості за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги № 107 від 20.09.2010р. у розмірі 1062000,00 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у строк - протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги, однак, як зазначає позивач, відповідач ухиляється від отримання даної вимоги, оскільки зазначена вимога повернулась на адресу позивача у зв'язку з закінченням часу зберігання листа.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з п.5.1. договору зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010 року строк надання допомоги становить з моменту надходження грошей на п/р відповідача та закінчується 30.12.2020р.

Відповідно до п.4, 5 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, обставинами справи не підтверджується зміна умов договору щодо строку виконання зобов'язань або розірвання договору зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010 року. Посилання позивача на ліквідацію Харківської обласної спілки споживчих товариств, як обставину для дострокового стягнення суми наданої безвідсоткової цільової допомоги, не приймається до уваги колегією суддів з огляду на те, що відповідно до положень діючого законодавства при прийнятті рішення господарюючим суб'єктом про його ліквідацію відповідно до положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язань визначених договором не вважається таким, що настав.

Таким чином на сьогоднішній день договір зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. є чинним і відсутні підстави для стягнення заборгованості за цим договором.

За таких обставин, місцевим господарським судом прийнято необґрунтоване рішення про задоволення позову в цій частині, тому рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення коштів за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги є такими, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі, то матеріалами справи спростовуються дані посилання, оскільки позивачем до суду було надано клопотання про відстрочку судового збору і до прийняття рішення по справі позивачем судовий збір сплачено у встановленому порядку та розмірі як за подання позовної заяви майнового характеру, так і подання позовної заяви немайнового характеру.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення господарського суду Харківської області від 25.04.13р. у справі № 922/1341/13 підлягає скасуванню в частині стягнення 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. з прийняттям нового рішення по справі про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства Харківської облспоживспілки "Мерефянський міський ринок" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.13р. у справі № 922/1341/13 скасувати в частині стягнення 1049000,00 грн. боргу за договором зворотної безвідсоткової цільової допомоги №107 від 20.09.2010р. та суми судового збору у розмірі 20980,50 грн. та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 25.04.13р. у справі № 922/1341/13 залишити без змін.

Стягнути з Харківської обласної спілки споживчих товариств (61125, м. Харків, Набережна Нетіченська, 14, код ЄДРПОУ 01777618) на користь Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф'янський міський ринок" (62472, м. Мерефа, вул. Савченко, 22, код ЄДРПОУ 01563395) 10490,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 25.06.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.