Постанова № 32012705, 21.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 920/13/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Мєльнік О.В. (дов.№149 від 30.01.2013 р.)

відповідача - Ромась І.М. (дов. б/н від 02.01.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1652С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 21 березня 2013 року у справі

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Суми

до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов'язати Управління майна комунальної власності Сумської міської ради укласти з УДППЗ "Укрпошта" договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого на 1-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, площею 90 кв. м з орендною платою 1 грн. на рік; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 березня 2013 року у справі №920/13/13 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що норми Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" розповсюджуються на підприємства зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації, проте позивачем не надано документів в підтвердження такої діяльності. Надіслані позивачем два примірники договору не відповідають типовому договору та в порушення вимог ст.84 ГПК України в рішенні не зазначені умови договору, на яких він повинен бути укладений. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сумська дирекція УДППЗ "Укрпошта" у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачена обов'язковість укладення договорів оренди з будь-якою категорією орендарів, а передбачена лише спрощеність процедури укладення договорів з пільговими категоріями орендарів - без проведення конкурсу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Сумської області виходив з того, що відповідачем порушено порядок укладення договору, передбачений ст. 181 Господарського кодексу України; орган місцевого самоврядування не має права оголошувати конкурс на оренду майна, якщо отримав заявку від УДППЗ "Укрпошта" і зобов'язаний укласти договір оренди з позивачем з розміром річної орендної плати 1 гривня.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, визначеним Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві, зазначеному у п. 5 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2012 р. листом №13-11-418 Сумська дирекція УДППЗ "Укрпошта" звернулась до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради щодо передання в оренду підприємству частини нежитлового приміщення, розташованого на 1 поверсі, за адресою м. Суми, вул. Супруна, 9, площею 90 кв. м, шляхом укладення договору (т.1 а.с.10,11).

Управління майна комунальної власності Сумської міської ради листом від 11.12.2012 р. за №09-3053/01-10 відмовило позивачу в наданні вказаних приміщень в оренду. Підставою для відмови стало рішення постійної комісії з питань контролю за використанням комунальної власності та приватизацією (протокол №66). Свою відмову комісія обґрунтувала тим, що до управління надійшло дві заяви щодо оренди зазначених в листі приміщень від організацій, які згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мають рівні права на оренду комунального майна ( т.1 а.с.12).

Вважаючи, що даною відмовою були порушені його права та законні інтереси, позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про зобов'язання Управління майна комунальної власності Сумської міської ради укласти з ним договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого на 1 поверсі, за адресою м. Суми, вул. Супруна, 9, площею 90 кв. м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на УДППЗ "Укрпошта", що підпадає під дію ч.3 ст.6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", розповсюджується такий же порядок передання в оренду приміщень, що і на бюджетні установи.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про законність та обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" норми цього закону поширюються на підприємства зв'язку тією мірою наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації.

Отже, заявляючи про свій намір здійснювати розповсюдження періодичних друкованих видань редакцій державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами у нежитловому приміщення за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 9, позивач мав надати орендодавцю документи, що підтверджують наскільки позивач забезпечує діяльність вказаних засобів масової інформації.

Відповідно до п. 2.2.3, п. 2.2.4 Положення про Сумську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" надає послуги з розповсюдження періодичних друкованих видань по передплаті і в роздріб. Однак даний вид діяльності позивача не є виключним, оскільки позивач здійснює ще понад 10 інших видів діяльності: торгівлю тютюновими, лікарськими виробами, нафтопродуктами, здійснює проектування, монтаж, технологічне обслуговування протипожежного захисту тощо ( т.1 а. с. 48,49).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання поштового зв'язку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Діяльність національного оператора, як розповсюджувача друкованої продукції підтверджується укладенням договорів на розповсюдження друкованої продукції. Тоді підприємства зв'язку стають одним з суб'єктів діяльності засобів масової інформації та на них поширюються положення ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" в тій мірі, наскільки позивач забезпечуватиме діяльність вказаних засобів масової інформації.

Враховуючи наведені норми, Фондом Державного майна України були надані роз'яснення, викладені у наказі № 1765 від 22.08.2000 р., де зазначено, що у разі використання орендарем нерухомого майна об'єкта оренди за кількома цільовими призначеннями для визначення орендної плати можуть використовуватися такі підходи:

- зонування об'єкта оренди (визначення площі для здійснення кожного з видів діяльності орендаря) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксуванням площ зон у договорі оренди;

- при використанні однієї і тієї самої площі для різних цілей може враховуватися внесок кожного виду діяльності у річну виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) орендаря;

- при періодичному (сезонному) використанні однієї і тієї самої площі для різних видів діяльності може враховуватися структура напрямів використання майна у часі.

До заяви на оренду вказаного нежитлового приміщення позивачем було надано два договори про розповсюдження місцевих газет без дати і без номера, згідно до одного - позивач в т.ч. здійснюватиме доставку видання - газети "Вперед" передплатникам, а згідно другого - позивач в т.ч. здійснюватиме доставку видання - газети "Сумщина" передплатникам. Строк дії вказаних договорів встановлено до 31.12.2012 року.

Разом з тим, позивачем було запропоновано редакцію договору оренди із строком його дії до 31.10.2015 року з цільовим призначенням - для розміщення магазину "Світ преси".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження наявності у Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" договорів на розповсюдження друкованих засобів протягом періоду до 31.10.2015 р.,; наявності у нього, як національного оператору зв'язку, права розповсюджувача друкованих засобів; цільового використання заявленого нерухомого майна саме в цілях забезпечення діяльності засобів масової інформації.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Такий спосіб захисту, як зобов'язання укласти договір оренди, не зазначений в переліках способів захисту права, що містяться у ст. 16 Цивільного кодексу України та не передбачений він й іншими нормами права.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що позивач обрав спосіб захисту права, не передбачений чинним законодавством, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, а саме, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати договір суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення та принципу свободи договору.

Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачена обов'язковість укладення договорів оренди з будь-якою категорією орендарів, а передбачена лише спрощеність процедури укладення договорів оренди для пільгових категорій орендарів, визначених в т.ч. Законом України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", у даному випадку без проведення конкурсу.

В матеріалах справи міститься копія заяви ТОВ "ІКС-ПРЕС" від 29.11.2012 р., адресована відповідачу на укладення договору оренди, в т.ч. і на приміщення, на яке було подано заяву позивачем (т. 1 а. с. 88).

Зазначений заявник у відповідності до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" користується рівною із позивачем пільгою на укладення договору оренди комунального майна без проведення конкурсу, оскільки ним було надано документи, що підтверджують статус такого заявника, як вітчизняного підприємства з розповсюдження книжкової продукції, що забезпечує випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50% книжкової продукції державною мовою.

До того ж, вказаний заявник запропонував розмір орендної плати, розрахований згідно до Методики розрахунку орендної плати без застосування пільги в 1 грн.

Таким чином, відповідач, як орендодавець комунального майна, що належить територіальній громаді м. Суми, враховуючи принцип свободи договору та вільне волевиявлення щодо вибору орендаря комунального майна, правомірно відмовив позивачу у наданні в оренду заявленого нежитлового приміщення без порушення діючих норм законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання укласти договір оренди саме з позивачем, не дослідивши при цьому обставину, чому відповідач не має права надати спірне приміщення в оренду іншому заявникові, що має аналогічний пільговий статус отримання в оренду комунального майна без проведення конкурсу.

Відповідно до частини 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, у спорі про спонукання укласти договір при задоволенні позову в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

При цьому господарський суд повинен був зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору.

Отже, законодавством встановлено вимогу про обов'язкове посилання суду в резолютивній частині рішення при задоволенні позову про спонукання укласти договір на конкретний поданий позивачем проект договору, який надсилався орендодавцю та додавався до заяви орендаря, яку не було дотримано господарським судом Сумської області при винесенні оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 21 березня 2013 року у справі №920/13/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню.

Керуючись статтями 22, 49, 84, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 3, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 21 березня 2013 року у справі №920/13/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 21.06.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.