Постанова № 32012704, 20.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 920/275/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дмитренко М.О. за дорученням №01-29/554 від 17.12.2012 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1480С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року у справі

за позовом Сумської обласної ради, м. Суми

до Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Визнано право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, а саме: будівля санепідемстанції (літ. "А-ІІ") площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. "Б-І") площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. "К-V") площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. "І-А"). Стягнуто з Сумської обласної ради в доход Державного бюджету України 5220,66 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Вважає, що Акти передачі не є достатніми та належними, в якості доказів обґрунтування предмету позову. Звертаючись до суду на підставі ст. 392 ЦК України позивач не довів своє право власності на спірне майно.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права. Зазначає про відсутність правових підстав для включення спірних об'єктів нерухомості до переліку безхазяйних нерухомих речей і розміщення в засобах масової інформації повідомлення про безхазяйне майно є безпідставним з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в газеті "Сумщина" №100 від 17.10.2012 року опубліковано інформаційне повідомлення, з якого вбачається, що згідно з заявою виконавчого комітету Сумської міської ради КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" взято на облік безхазяйні нерухомі речі, в тому числі, п'ятиповерхову будівлю з двоповерховою прибудовою, огорожами, гаражами, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32 (а.с.67-68).

Позивач вважає, що відповідачем під час розміщення в засобах масової інформації вказаного оголошення порушено його законні права.

Листом №01-25/473 від 23.10.2012 року голова Сумської обласної ради повідомляв Сумського міського голову та Директора КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», що п'ятиповерхова будівля з двоповерховою прибудовою, огорожею, гаражем, розташована за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32 належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області і обліковується на балансах відповідних санітарно-епідеміологічних станцій, а тому підстави вважати їх безхазяйними відсутні (а.с.93).

Колегія суддів, враховуючи матеріали справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав у відповідача для включення спірного майна до переліку безхазяйних нерухомих речей з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та наказано міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні (а.с.6-19).

Відповідно до пункту І даного переліку до власності областей в сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, серед іншого, належать санітарно-епідеміологічні станції.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Сумської обласної Ради народних депутатів від 23.01.1992 року затверджено розмежувальний перелік об'єктів комунальної власності республіки, області, міст і районів щодо якого немає розбіжностей (а.с.24).

Згідно вказаного переліку підприємств, установ та організацій комунальної власності, що входять до комунальної власності області, Сумська міська санітарно-епідеміологічна станція, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, входять до комунальної власності Сумської області (а.с.34-40).

Відповідно до ст. 328 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. п. 5, 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об'єкти передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

З Акту від 25 лютого 1992 року вбачається, що комісія в складі представників Міністерства охорони здоров'я України з одного боку і представників Сумського облвиконкому з другого боку, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" склали даний акт про те, що Міністерство передає, а Сумський облвиконком приймає у своє відання майно, підпорядковане відділу охорони здоров'я Сумського облвиконкому (а.с.20).

Актом передачі у комунальну власність Сумського облвиконкому підприємств, установ та організацій, що були у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України передбачено, що в комунальну власність Сумського облвиконкому передано Сумську міську санітарно-епідеміологічну станцію (а.с.21-23).

З Інвентаризаційної справи на будинок №32 по вул. Супруна в місті Суми квартал №365, виготовленого ДКП "Сумське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" вбачається, що до об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, належить: будівля санепідемстанції (літ. "А-ІІ") площею 708,7 кв.м.; господарчий корпус (літ. "Б-І") площею 284,2 кв.м.; адміністративний корпус (літ. "К-V") площею 2460,3 кв.м.; огорожа (№5-9); замощення (літ. "І-А") (а.с.41-43).

З Договорів на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності області від 01.10.1996 року, від 01.01.2005 року та 01.01.2006 року вбачається, що Управління майном обласної ради (Власник) передавав Сумській міській санітарно-епідеміологічній станції (Користувач) в оперативне управління майно Сумської міської санітарно-епідеміологічної станції, а користувач приймав майно згідно балансу та інвентаризаційних описів (а.с.69-76).

З Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 09.06.2005 року вбачається, що Сумська міська санітарно-епідеміологічна станція на підставі рішення Сумської міської ради від 20.02.2002 року є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,4372 га (а.с.66).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно із ч. 3 ст. 137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

У ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями ст. 335 ЦК України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується факт належної передачі об'єктів нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 32, з державної до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та закріплення цього майна за Сумською міською санітарно-епідеміологічною станцією на праві постійного користування, у зв'язку з чим господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав у відповідача для включення спірного майна до переліку безхазяйних нерухомих речей (нежитлових приміщень).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18 березня 2013 року у справі № 920/275/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 21.06.2013 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.