Ухвала суду № 32012331, 20.06.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/393/13 Провадження №11-кп/773/74/13 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова О.М. Категорія:ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України. Доповідач: Матвієнко Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвієнко Н.В.,

суддів - Лозовського А.О., Опейди В.О.,

при секретареві - Білоусі І.Л.,

з участю прокурора - Плечий О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ківерцівського районного суду від 10 квітня 2013 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області 09.03.2000 року за ч.1 ст.142 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та застосуванням лікування від наркоманії; вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2006 року за ч.2 ст.309, ст.75 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2007 року за ч.2 ст.309, 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; вироком Горохівського районного суду Волинської області від 08.04.2012 року за ч.2 ст.309, КК України із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України на 5 років позбавлення з іспитовим строком 3 роки,

засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань остаточно призначено до відбуття ОСОБА_3 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Вирок Горохівського районного суду від 08.04.2012 року щодо ОСОБА_3 постановлено виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту застосування запобіжного заходу тримання під варту, тобто з 31 липня 2012 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області (р\р 31256272210012 в ГУДКСУ у Волинській області МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908) судові витрати за проведення судово-трасологічної експертизи в розмірі 470 грн. 40 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Даним вироком ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 03 лютого 2012 року він, перебуваючи в м. Ківерці Волинської області, через незачинені двері проник в приміщення літньої кухні домоволодіння ОСОБА_4, що по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно на загальну суму 350 грн., заподіявши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Він же, 29 лютого 2012 року, біля 03 год. ночі, знаходячись в АДРЕСА_3, шляхом відкривання дверей за допомогою викрутки проник в автомобіль марки «ВАЗ 2103» д.р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, звідки повторно, таємно викрав майно на загальну суму 300 грн., заподіявши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

В особистій апеляції та доповненні до неї обвинувачений просить вирок суду скасувати та виправдати його. Зазначає, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковане, будь-яких доказів його вини не здобуто, свідки по справі будь-яких суттєвих показань не дали, а явки з повинною він написав під психологічним тиском працівників міліції. Також вважає, що під час досудового та судового слідства було порушено його право на захист, а саме йому не було забезпечено захисника, не зважаючи на те, що він має психічні вади.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечував апеляцію засудженого, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення засудженим кримінальних правопорушень, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 на стадії досудового слідства визнавав себе винним у вчиненні цих крадіжок та давав визнавальні показання про те, що дійсно викрав майно з літньої кухні господарства по АДРЕСА_2 в м. Ківерці та з автомобіля, що знаходився біля АДРЕСА_2, добровільно відтворював обставини вчинення крадіжок під час слідчих дій, повно та детально розповідаючи про обставини їх вчинення, крім того, особисто написав явки з повинною.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 змінив свої показання, стверджуючи, що даних кримінальних правопорушень не вчиняв, явки з повинною написав під психологічним тиском працівників міліції, а при відтворені обстановки та обставин події показував, яким чином були вчинені крадіжки, тому що перед даною слідчою дією його привозили на місце події і показували, через які двері було вчинено проникнення і де знаходились викрадені речи.

Суд під час розгляду кримінального провадження перевірив доводи ОСОБА_3 щодо мотивів зміни ним показань в судовому засіданні, дав їм оцінку в сукупності з іншими розглянутими в судовому засіданні доказами і вірно визнав його твердження про непричетність до кримінальних правопорушень необґрунтованими, поклавши в основу вироку його показання на досудовому слідстві, належним чином вмотивувавши своє рішення у вироку.

Як вбачається з протоколів допиту ОСОБА_3 в якості свідка (а.с. 67-68) та обвинуваченого (а.с. 95-98), останній визнав, що двічі викрадав чуже майно у м. Ківерці з метою одержання прибутку, а саме на початку лютого 2012 року - з господарських споруд приватного домогосподарства, яке знаходиться по вулиці, що неподалік кафе «Дубок», а в кінці лютого 2012 року - з автомобіля «ВАЗ», який був припаркований у дворі багатоповерхового будинку, двері та багажник якого відкрив викруткою.

Факт вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому крадіжок підтверджується також протоколами відтворення обстановки та обставин події та фототаблицями до протоколів (а.с. 69-72), під час яких ОСОБА_3 сам, добровільно, без будь-якого примусу вказав на місця вчинення крадіжок, зокрема, літню кухню в господарстві ОСОБА_4, при цьому точно вказав саме на ті двері господарської будівлі, які ведуть в літню кухню, а не інші, та показав де знаходились речі, які він забрав Аналогічно при відтворенні обстановки та обставин події по факту викрадення майна з автомобіля потерпілого ОСОБА_5 обвинувачений без будь-яких вагань точно вказав місце парковки автомобіля - подвір'я будинку АДРЕСА_2, детально розповів та показав, як саме викрадав майно, що підтверджується матеріалами відеозапису, переглянутими в судовому засіданні.

Відсутність будь-якого тиску з боку працівників міліції при відтворенні обстановки та обставин події підтвердили допитані в судовому засіданні поняті ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також потерпіла ОСОБА_8, яка також показала, що працівники міліції в день відтворення обстановки та обставин події були на її подвір'ї лише один раз, чим спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що перед відтворенням обстановки та обставин події його попередньо привозили працівники міліції на місце скоєння злочинів.

Не підтвердився в судовому засіданні і факт психологічного тиску на ОСОБА_3 під час написання ним явок з повинною.

Надавши оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд обґрунтовано визнав їх у справі достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Злочинні дії ОСОБА_3 за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України суд першої інстанції кваліфіковані правильно.

Як видно з матеріалів справи, слідчими органами і судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Проявів упередженості щодо ОСОБА_3 як з боку слідчих органів, так і суду, під час вивчення матеріалів справи не виявлено.

Безпідставними є також доводи у скарзі ОСОБА_3 про істотне порушення слідчими органами і судом кримінально-процесуального законодавства, яким передбачено забезпечення права обвинуваченого на захист.

При притягненні його, як обвинуваченого та перед допитом в якості обвинуваченого ОСОБА_3 були роз'ясненні його процесуальні права, в тому числі і право на захист, однак він відмовився від допомоги захисника. На час досудового слідства даних про те, що ОСОБА_3 має будь-які психічні відхилення не було, що підтверджується медичною довідкою. (а.с.84) Встановивши при розгляді справи, що ОСОБА_3 має психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, суд направив справу на додаткове розслідування, де йому був призначений захисник, який в подальшому приймав участь як на досудовому слідстві, так і при розгляді справи в суді.

Що стосується покарання, то при його призначені ОСОБА_3, суд першої інстанції у повній мірі врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, а також дані про особу винного.

Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, колегія суддів підстав для скасування вироку за обставин, викладених в апеляції, не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,407,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 10 квітня 2013 року щодо нього - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: