Рішення № 31982419, 20.06.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/17552/12 провадження № 22-ц/773/878/13 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П. Категорія: 45 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі -Масляній С.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Головного управління Держземагенства у Волинській області про визнання права власності на частку земельної ділянки та виділ її у натурі, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом, покликаючись на те, що є власником 4/9 частин, а відповідач ОСОБА_4 5/9 частин будинковолодіння АДРЕСА_1. Рішеннями Луцької міської ради сторонам було виділено додаткову земельну ділянку, а в подальшому передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1000 га та надано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1001 га за зазначеною адресою. Так, як Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий лише на ім'я ОСОБА_4, позивач вважав, що тим самим, порушено його права як іншого співвласника земельної ділянки, у зв'язку із чим, просив визнати вказаний Державний акт недійсним та зобов'язати управління Держземагенства видати два Державних акти на зазначену земельну ділянку.

До початку розгляду справи по суті, позивач подав письмову заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати за ним право власності на 0,445 га земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, виходячи із розміру його частки у житловому будинку, та виділити її в натурі. Відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.

В січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічним позовом, покликаючись на те, що ОСОБА_3 відмовляється укладати з ним договір про порядок користування спільною земельною ділянкою загальною площею 0,2001 га, у зв'язку із чим, просив провести її поділ, відповідно до другого варіанту, наданого ним висновку судової будівельно-технічної експертизи. Відшкодувати понесені судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

16 квітня 2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визначено, що частка ОСОБА_3 в земельній ділянці для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1, згідно Державного акту серія ЯК № 257749 на право спільної сумісної власності на земельну ділянку становить 4/9, що в одиницях площі складає 0,445 га.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 500 грн. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог та в зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, зустрічний позов по суті заявлених вимог задовольнити.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав, тоді як представник позивача просив її відхилити, з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 1, п. в ч. 2, ч.ч. 3, 4 ст. 89 цього Кодексу земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

У спільній сумісній власності перебуває земельна ділянка співвласників жилого будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому п.21 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником 4/9, а відповідач ОСОБА_4 5/9 частин будинковолодіння АДРЕСА_1.

Рішенням Луцької міської ради № 272 від 30.06.1995 року сторонам виділено додаткові земельні ділянки за вищевказаною адресою площею 386 кв.м. з подальшим розподілом, згідно долей на домоволодіння: ОСОБА_3 171, 56 кв.м., ОСОБА_4 214 кв.м. після виділення яких загальна площа земельної ділянки збільшилась до 986 кв.м. (а.с. 11).

Рішенням Луцької міської ради № 52/84 від 27.01.2010 року сторонам передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1000 га та надано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1001 га за вищевказаною адресою (а.с. 15).

15.03.2011 року між Луцькою міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_4, ОСОБА_3 (орендарями) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1001 га, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Луцьку, Волинської області за № 071010004000236 (а.с. 77-80).

27 жовтня 2011 року на ім'я ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 2577749, відповідно до якого, співвласниками земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 є сторони у справі (а.с. 87-88).

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд обґрунтовано відмовив у позові про поділ земельної ділянки загальною площею 0, 2001 га на підставі ст. 89 ЗК України, яка надає таке право лише її співвласникам, тоді як частина земельної ділянки, про поділ якої просив ОСОБА_4, площею 0,1001 га, належить сторонам на правах оренди, орендодавцем якої є Луцька міська рада, яка не залучалась до участі у справі, і до якої сторони не звертались з приводу зазначеного питання.

Водночас, визначаючи частку позивача ОСОБА_3 в земельній ділянці площею 0,1000 га, суд правильно виходив із її пропорційності належної йому частки у будинковолодінні. Однак, при обчисленні її площі допустив помилку, яка впливає на законний розподіл земельної ділянки, в тому числі, на розмір частки іншого співвласника, тому рішення суду в означеній частині підлягає зміні, із визначенням належної йому частки в одиницях площі 0,0444 га (з розрахунку (0,1000 : 4/9) та частки відповідача ОСОБА_4 в одиницях площі 0,0555 га (з розрахунку (0,1000 : 5/9) .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з розглядом первісного позову позивачем було сплачено 500 грн. судових витрат за надану правову допомогу (а.с. 75).

Однак, суд вирішив питання про розподіл судових витрат на правову допомогу із порушенням процесуального закону та стягнув понесені ним судові витрати в повному обсязі, частково задовольнивши позов. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 250 грн. судових витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного Волинської області від 16 квітня 2013 року в частині визначеної судом частки земельної ділянки та проведеного розподілу витрат на правову допомогу в даній справі змінити.

Визначити, що частка ОСОБА_3 в земельній ділянці загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в одиницях площі складає 0,0444 га.

Визначити, що частка ОСОБА_4 в земельній ділянці загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в одиницях площі складає 0,0555 га.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 250 (двісті п'ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді