Рішення № 32019570, 18.06.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1103/13-ц провадження № 22-ц/773/812/13 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М. Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Мудренко Л. І., Матвійчук Л. В. ,

при секретарі Лимар Р. С. ,

з участю: представника позивача Місюри І. В.,

представників відповідачів ОСОБА_2, Грибан Ж. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, приватної фірми «Ранал», приватного підприємства «Вітантранс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, передачу в заклад банку заставного майна, звернення стягнення на заставне майно, за апеляційною скаргою позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказуючи на те, що 26 травня 2010 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 83/р. в сумі 435001 грн. 75 коп. із сплатою 28 % річних, на строк по 25 травня 2015 року. В цей же день, в забезпечення виконання вимог за кредитним договором між позикодавцем і ПФ «Ранал» було укладено договір поруки, а також договір застави автотранспорту, а саме двох вантажних автомобілів, трьох напівпричепів і одного вантажного сідельного тягача.

Крім того позивач зазначав, що заставодавець ПФ «Ранал», без згоди банку, через органи ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області, знявши з реєстраційного обліку, відчужив заставлені та внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна вказані автотранспортні засоби ПП «Вітантранс».

Так як боржник ОСОБА_4 не виконує умови укладеного кредитного договору, порушує строк погашення кредиту, то позивач просив стягнути з нього та поручителя ПФ «Ранал» у солідарному порядку суму заборгованості 606703 грн. 30 коп., передати в заклад банку, шляхом вилучення у ПП «Вітантранс» заставне майно та звернути стягнення на предмет застави: два вантажні автомобілі; три напівпричепи; один вантажний сідельний тягач і відшкодувати йому понесені судові витрати.

Під час розгляду справи в суді позивач зменшив частково позовні вимоги щодо розміру боргу за кредитним договором і просив стягнути в його користь з боржника ОСОБА_4 та поручителя ПФ «Ранал» у солідарному порядку 139429 грн. 85 коп.

5 квітня 2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено частково, стягнуто з ПФ «Ранал» солідарно з основним боржником ОСОБА_4 в користь банку 139429 грн. 85 коп. заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_4, ПФ «Ранал» в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 697 грн. 15 коп. відшкодування понесених позивачем судових витрат з кожного.

В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить його скасувати в частині відмови суду у зверненні стягнення на заставне майно та передачі майна в заклад як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку.

У письмовому запереченні на скаргу представник відповідача ПП «Вітантранс» Грибан Ж. В., вважаючи рішення вірним, просить залишити його без змін.

На підставі вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України судом ухвалено розгляд справи проводити без участі представника відповідача ПФ «Ранал», оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну його місцезнаходження.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Так, ухвалюючи рішення в частині відмови позивачу у зверненні стягнення на заставленні транспортні засоби і передачу їх в заклад, суд першої інстанції вважав, що заставлені транспортні засоби цілком законно були відчужені ПФ «Ранал», а їх новий власник ПП «Вітантранс» є добросовісним набувачем придбаного майна, на яке не може бути звернене стягнення позивачем та передача його в заклад банку.

Проте з таким висновком суду погодитись цілком не можна.

Встановлено, що 26 травня 2010 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на суму 435001 грн. 75 коп. з терміном погашення 25 травня 2015 року зі сплатою річних відсотків у розмірі 28 % (а. с. 13 - 16).

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за даним кредитним договором банком з ПФ «Ранал» 26 травня 2010 року було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель відповідає за зобов'язаннями позичальника в повному обсязі (а. с. 19). 26 травня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ПФ «Ранал» був укладений договір застави, з передачею в заставу двох автомобілів, трьох напівпричепів, одного вантажного сідельного тягача (а. с. 17 - 18). Заборона відчуження предметів застави 3 червня 2010 року внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а. с. 26).

Крім того встановлено, що заставлені зазначені транспортні засоби заставодавцем ПФ «Ранал» без попередньої згоди заставодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк» були зняті з реєстрації в органах ВРЕР ВДАІ України у Волинській області і відчужені 26.03 та 30.03.2011 року ПП «Вітантранс» і зареєстровані за новим власником (а. с. 90 - 95, 24 - 25). Після чого, позивачем надсилались вимоги ПФ «Ранал» і ПП «Вітантранс» від 21.12.2012 року, 25.12.2012 року відповідно про заміну предмету застави та про передачу вказаних транспортних засобів в заклад (а. с. 28 - 29).

8 травня 2012 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з ОСОБА_4, ПФ «Ранал» стягнуто солідарно за порушення умов кредитного договору від 26.05.2010 року заборгованість в сумі 458828 грн. 06 коп. (а. с. 107).

На час розгляду справи судом першої інстанції, рішення якого оскаржується, заборгованість за вказаним кредитним договором не сплачена в сумі 139429 грн. 95 коп., з яких: заборгованість по відсотках 59436 грн. 65 коп.; нарахована пеня - 72401 грн. 30 коп.; штраф - 7591 грн. 90 коп. (а. с. 108 - 111).

Відповідно до ч. 1 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року.

Як убачається з п. 13 договору застави автотранспорту, укладеного між ПФ «Ранал» та банком, заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без письмової згоди заставодержателя (а. с. 17 - 18).

Усупереч указаним положенням матеріального права й договору застави ПФ «Ранал» відчужило автотранспортні засоби, які перебували в заставі банку й обтяження яких на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його письмову згоду.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Вітантранс», яке придбало у ПФ «Ранал» заставлені автотранспортні засоби, є їх добросовісним набувачем, оскільки на момент видачі довідок - рахунків обтяжень по базі АІС «Арешт» у ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області на вищезазначене рухоме майно не було, є помилковим.

Помилковим є висновок суду й про те, що придбане ПП «Вітантранс» рухоме майно не містить жодних обтяжень для його нового власника, так як, згідно ст.. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Оскільки законом прямо покладено на заставодавця обов'язок запитати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна, цей обов'язок презюмується і йому кореспондує право заставодержателя на захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди. Саме такий спосіб захисту порушеного права заставодержателя у даному спорі на думку колегії суддів є правильним.

Так, як банком, в означеній частині позову, було невірно обрано спосіб захисту порушеного права, то у задоволенні його позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно та передачу його в заклад слід відмовити саме з цієї підстави.

Враховуючи, що фактичні обставини судом першої інстанції встановлені повно і правильно, проте неправильно витлумачені положення матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне прийняте рішення в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 5 квітня 2013 року в даній справі в оскаржуваній частині скасувати.

В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до приватної фірми «Ранал», приватного підприємства «Вітантанс» про передачу в заклад банку шляхом вилучення у ПП «Вітантранс» заставного майна, звернення стягнення на заставне майно відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: