Постанова № 32007994, 03.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р. Справа № 1870/2а-8507/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 1870/2а-8507/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013251701/0/36272 від 21.05.2010 року щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 60693 грн.75 коп., з яких: 20231грн.25 коп. - основний платіж та 40462грн.50 коп. штрафні (фінансові) санкціі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилалась на те, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 05.05.2010 року складено акт №3609/17-1016/1957520080/97, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб". На підставі акту перевірки 21.05.2010 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013251701/0/36272, з яким ФОП ОСОБА_1 не згодна, оскільки в акті податковий інспектор посилається на її пояснення №5613 від 15.02.2010 року щодо нарахування середньої торгівельної націнки на придбаний товар. Однак, дані пояснення написані не позивачем, а її сином, ОСОБА_2, а тому викладена в них інформація не відповідає дійсності. Позивач посилалась на те, що невідомим є той факт, яким чином і яким методом податковий інспектор під час проведення перевірки визначив суму донарахованого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20231грн.25коп. Зокрема, інспектором не зазначено, відповідно до яких документів зроблено донарахування у зазначеному розмірі та яким саме громадянам виплачено дохід ФОП ОСОБА_1

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

До суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката ОСОБА_3, з якою позивач уклала договір про надання правової допомоги, про відкладення розгляду справи з посиланням на необхідність підготовки додаткових письмових пояснень, ознайомлення з матеріалами справи та технічним записом судового засідання по справі. Також представник позивача вказує на неможливість з'явитися у судове засідання через її участь в іншому судовому процесі.

Колегія суддів, вирішивши клопотання представника позивача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки участь представника позивача у іншому судовому процесі, якому він віддав перевагу, не може слугувати підставою для визначення іншої дати розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом; більше того, позивач, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не прибувши в судове засідання, не просила відкласти розгляд справи з підстав, зазначених її представником.

Колегія суддів визнала можливим перегляд справи за відсутністю позивача та її представника.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 22.04.2010 року до 28.04.2010 року фахівцем ДПІ в м. Суми проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи за період з 01.04.2007 року до 31.12.2009 року.

За результатами перевірки 05.05.2010 року складено акт №3609/17-1016/1957520080/97, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого донараховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 20231 грн.25 коп., в тому числі за період з 01.04.2007 року до 31.12.2007 року в сумі 7485грн., з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року на суму 7875грн., з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року на суму 4871грн.25коп. (а.с.11-19).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сумах 21.05.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0013251701/0/36272, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 60693 грн.75 коп., в т.ч.: за основним платежем - 20231 грн.25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 40462 грн.50 коп. (а.с.20).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є податковим агентом фізичних осіб, що перебували з нею у цивільно-правових відносинах, внаслідок чого на неї покладено обов'язок утримувати податок від суми такого доходу за ставкою 15% об'єкта оподаткування.

Враховуючи відсутність довідки форми 3-ДФ, форми №1-ДФ, суд першої інстанції зазначив, що позивач, яка здійснювала підприємницьку діяльність шляхом роздрібної торгівлі, одержуючи від цього прибутки, про що свідчать копії декларацій про доходи за 2007-2009 рік (а.с.136-144), порушила встановлений п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" обов'язок, не виплативши протягом звітних періодів (кварталів) доходи платникам податків.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про те, що СПД ФО ОСОБА_1, здійснюючи продаж м'яса кінцевим споживачам на Центральному ринку в м. Суми, не утримувала та не перераховувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб з виплаченого доходу громадянам. Оскільки на перевірку не були надані довідки форми 3-ДФ про те, що громадяни, в яких позивач закупила м'ясо, виростили зазначену продукцію, то відповідно ФОП ОСОБА_1 є податковим агентом щодо таких осіб і повинна перераховувати до бюджету податок з їх доходів.

Крім того, протягом перевіряємого періоду встановлено факти придбання товару у приватної особи ОСОБА_4 за 2009 р. Вартість придбаного товару без підтверджуючих документів та без утримання та перерахування податку становить 134875.00 грн., в тому числі за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року на суму 49900,00 грн.; з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на суму 52500,00 грн.; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на суму 32475,00 грн. Сума не утриманого та не перерахованого податку з доходів фізичних осіб становить 20231,25 гри., в тому числі за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року на суму 7485,00 грн.; з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на суму 7875,00 грн.; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на суму 4871,25 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з пп.9.12.3 п.9.12. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.

Відповідно до п.4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Вказаними нормами закону врегульовано порядок утримання податку з доходів фізичних осіб з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та з фізичних осіб, які сплачують ринковий збір на користь осіб, що перебувають з ними у трудових чи у цивільно-правових відносинах.

Так, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону, яка в даному випадку становить 15% об'єкта оподаткування (п.7.1 ст. 7 Закону).

Пунктом 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено обов'язки осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, в тому числі і обов'язок надавати податковому органу за місцем свого розташування у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку. У разі, коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Порядок подання до органів Державної податкової служби звітності з податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку з доходів фізичних осіб на момент виникнення спірних правовідносин регулювався наказом Державної податкової адміністрації України „Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ), та Порядком заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" №451 від 29.09.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за №960/8281 (втратив чинність на підставі наказу Державної податкової служби №1020 від 24.12.2010 року).

Зокрема, відповідно до п.2.1, п.2.2 цього наказу, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. У разі, коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.

Встановленим є факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та самостійно обрала спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим податком шляхом придбання патенту (а.с.13,16, 153-156).

Підприємницьку діяльність позивач здійснювала, реалізуючи на Центральному ринку в м. Суми м'ясопродукти, закуплені у населення.

Суд першої інстанції правомірно вважав безпідставним твердження позивача про те, що вона не здійснювала закупівлю м'яса у населення, а займалась лише його реалізацією на прохання інших осіб, оскільки нею не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б засвідчували факт роботи на умовах трудового чи цивільно-правового договору з продажу товару на ринках, як і не надано доказів, які б свідчили, що вона займається вирощуванням худоби для виробництва м'яса та м'ясопродуктів.

Як свідчать письмові докази, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та має патент на роздрібну торгівлю на Центральному ринку в м. Суми. У поданих до ДПІ в м. Суми деклараціях про одержані доходи за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік зазначала, що здійснює роздрібну торгівлю за патентом (фіксованим податком), вказавши суми доходів, одержаних нею від зайняття підприємницькою діяльності (а.с.136-144).

Тобто, ОСОБА_1 є податковим агентом фізичних осіб, що перебували з нею у цивільно-правових відносинах, внаслідок чого на неї покладено обов'язок утримувати податок від суми такого доходу за ставкою 15% об'єкта оподаткування.

Суд першої інстанції правомірно не врахував посилання позивача на те, що нею взагалі не укладалися будь-які цивільно-правові договори з іншими особами щодо закупівлі м'яса, оскільки згідно ч. 1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а ст.. 657 ЦК України встановлює форму окремих видів договорів купівлі-продажу.

Зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, договори між ФОП ОСОБА_1 та громадянами, у яких нею закуповувалося м'ясо з метою подальшого продажу, могли укладатися в усній формі, внаслідок чого складання письмових документів було правом, а не обов'язком сторін.

При цьому жодним законодавчим актом не передбачено обмежень щодо форми рахунків (готівкова, безготівкова) та порядку укладання угоди (в усній або письмовій формі) між підприємцем, який обрав спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку, та його покупцями чи продавцями на ринку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ненадання податковому агенту ФОП ОСОБА_1 довідки форми 3-ДФ про те, що, громадяни, в яких позивач закупила м'ясо, виростили зазначену продукцію, не звільняє її від покладеного на неї Законом обов'язку перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Також правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність довідки форми №1-ДФ, позивач, яка здійснювала підприємницьку діяльність шляхом роздрібної торгівлі, одержуючи від цього прибутки, ( про що свідчать копії декларацій про доходи за 2007-2009 рік), порушила встановлений п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" обов'язок, не виплативши протягом звітних періодів (кварталів) доходи платникам податків.

Тобто, податковий орган мав підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внаслідок порушення позивачем норм податкового законодавства, що регулювало спірні правовідносини.

Разом з тим, відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правильності нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 60693 грн.75 коп., з яких: 20231 грн. 25 коп. - основного платежу та 40462 грн.50 коп. штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

В акті перевірки від 05.05.2010 року №3609/17-1016/1957520080/97, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, наведено розрахунок цього податку, однак відповідач не надав жодних доказів на підтвердження правильності його розрахунку оскільки механізм такого податкового зобов'язання включає розмір виплаченого доходу, який в даному випадку є приблизним і ґрунтується на суб'єктивних припущеннях перевіряючого (а.с.15).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Керуючись приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013251701/0/36272 від 21.05.2010 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 р. по справі № 2а-1870/8507/12 не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, відповідно до ч.2 ст. 205 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0013251701/0/36272 від 21.05.2010 року.

Виходячи із суті позову та наявності порушеного права позивача, з метою повного захисту його прав та інтересів, колегія суддів, на підставі ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення - рішення № 0013251701/0/36272 від 21.05.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1, п.4 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 1870/2а-8507/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0013251701/0/36272 від 21.05.2010 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.