Ухвала суду № 32002652, 18.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. № 9104/7862/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський-Холод» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

06.08.2009 року позивач - ТзОВ «Подільський-Холод» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Хмельницької МДПІ в якому просив скасувати рішення відповідача від 08.07.2009 року № 0004781500/0/1426.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені в акті висновки відповідача щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 21157,15 грн є протиправними, оскільки суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними не підлягають включенню до складу податкового кредиту, а на момент проведення перевірки дані податкові накладні не були надані продавцем, а отримані лише після перевірки. Тому, позивач правильно не включив їх до складу податкового кредиту і не повинен був до початку перевірки надсилати уточнюючий розрахунок і сплачувати суму недоплати та штраф. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті є необґрунтованими, однобічними та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення незаконним.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ від 08.07.2009 року № 0004781500/0/1426.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що за результатами планової невиїзної перевірки встановлено порушення позивачем п. 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, позивачем завищено суму податкового кредиту у квітні 2009 року на 21157,15 грн, при цьому занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 21157,15 грн. Дані порушення мали місце внаслідок включення до податкового кредиту за квітень 2009 року сум ПДВ по податкових накладних, які були виписні у вересні 2007 року, лютому, березні, червні та жовтні 2008 року. Таким чином, підприємством включено суми ПДВ по отриманих податкових накладних не по першій з подій, як це передбачено вказаною вище нормою, а по факту отримання податкової накладної. При цьому, як вказує апелянт, позивач не скористався правом на подання скарги на підприємство, щодо ненадання податкових накладних. До початку перевірки не подав позивач і уточнюючий розрахунок та не сплатив штраф, у зв'язку з самостійним виявленням факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Від позивача до суду поступило клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що він не може забезпечити явку уповноваженого представника, так як юрисконсульт перебуває у відпустці. Однак, судом дане клопотання відхилено, оскільки суд не визнавав явку представника позивача обов'язковою, а його відсутність не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 24.06.2009 року Хмельницькою МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Подільський - Холод» з питань правомірності включення до декларації з ПДВ за квітень 2009 року податкових накладних за попередні звітні періоди, результати якої оформлені актом № 1203/15/32523075 від 24.06.2009 року.

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 21157,15 грн.

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2009 року включено суми ПДВ по податкових накладних, які виписані: ТзОВ «Індекс» 23.09.2007 року № 53528 на суму ПДВ 8927,97 грн та 17.02.2008 року № 3316 на суму ПДВ 8512,51 грн; ТзОВ «Торговий дім «Київ-Опт» 22.02.2008 року № П/89 на суму ПДВ 3716,67 грн. При цьому, податковий орган зазначив, що позивач не скористався правом на подання скарги на підприємства щодо ненадання податкових накладних, а також до початку перевірки не подав уточнюючого розрахунку чи податкової декларації з коригуванням податкового кредиту по вказаних вище податкових накладних.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004781500/0/1426 від 08.07.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання усього на суму 27504,1 грн, в тому числі за основним платежем - 21157 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6347,1 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Судом встановлено, що позивач податкові накладні отримав у квітні 2009 року, що підтверджується додатком 5 до податкової декларації ПДВ та листом постачальника, а тому відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону не мав права включати дані податкові накладні до квітня 2009 року. При цьому, суд першої інстанції вказав на безпідставність посилання податкового органу на те, що позивач не скористався правом подання скарги про ненадання податкової накладної від постачальника, оскільки звернення зі скаргою є правом товариства, а не обов'язком і вирішується на власний розсуд. З огляду на вказане, не використання товариством даного права не позбавляє його права на включення податкових накладних до податкового кредиту у квітні 2009 року. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанцій вірно встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що позивач податкові накладні від 23.09.2007 року № 53528, 17.02.2008 року № 3316 та від 22.02.2008 року № П/89 отримав у квітні 2009 року. Вказане також підтверджується листом ТзОВ «Ідекс» № 286/1 від 24.11.2009 року та додатком 5 до податкової декларації з ПДВ.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанцій, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2009 року суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних: ТзОВ «Індекс» від 23.09.2007 року № 53528 на суму ПДВ 8927,97 грн та від 17.02.2008 року № 3316 на суму ПДВ 8512,51 грн; ТзОВ «Торговий дім «Київ-Опт» 22.02.2008 року № П/89 на суму ПДВ 3716,67 грн.

Посилання податкового органу на приписи пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Між тим, як встановлено в процесі судового розгляду, відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну отримувачу таких товарів (послуг) не було, а законодавцем визнано за платником податку лише право на подання такої заяви і подальшого включення відповідних сум до податкового кредиту відповідного звітного періоду, а не обов'язок отримувача товару подавати таку заяву.

Посилання податкового органу на те, що до початку перевірки платник податків самостійно виявивши факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів мав подати уточнюючий розрахунок є безпідставним, оскільки позивач не здійснював заниження податкового зобов'язання, так як на момент перевірки даних накладних у нього не було у наявності, а тому не він не міг подавати уточнюючих розрахунків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року у справі № 2а-7249/09/2270/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін