Ухвала суду № 32002559, 18.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. № 9104/207/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Івано-Франківське спеціалізоване управління № 53 Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Івано-Франківське спеціалізоване управління № 53 Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

21.07.2009 року позивач - Дочірнє підприємство Івано-Франківське спеціалізоване управління № 53 ВАТ «Центростальконструкція» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача -ДПІ в м. Івано-Франківську в якому просив визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0008322302/0 від 16.12.2008 року та № 0008322302/3 від 09.07.2009 року в частині донарахування зобов'язання по податку на прибуток в сумі 64588 грн та штрафних санкцій в сумі 32294 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач погоджується з висновками відповідача щодо включення до валових доходів простроченої заборгованості перед ТзОВ «НВФ «Союзбудмодуль» в розмірі 310022 грн, що залишилась не сплаченою внаслідок ліквідації даного підприємства. Однак, податковий орган прийшов до помилкового висновку про необхідність зменшення на цю суму (без урахування ПДВ) валових витрат, оскільки чинним законодавством не передбачена така норма, яка б зобов'язувала платника податків зменшувати чи корегувати валові витрати на суму товарів (послуг), віднесених ним по першій з подій (отримання послуг), у випадку не оплати послуг внаслідок визнання підприємства, яке надає ці послуги, банкрутом та його ліквідації і одночасно віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу згідно вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказані витрати позивач поніс у другому кварталі 2007 року на підставі укладеного договору субпідряду, мають відплатний характер і були включені до вартості виконаних робіт, які ДП СУ № 53, як генпідрядник, пред'явило до сплати замовнику ВАТ «Івано-Франківський ЦШК». Право на включення позивачем отриманих послуг субпідряду від ТзОВ «Союзбудможуль» в другому кварталі 2007 року відповідачем не заперечується.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати, а позов задовольнити.

Апеляційні обґрунтування апелянт наводить ті ж, що у поданому ним адміністративному позовів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 17.10.2008 року по 25.11.2008 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Івано-Франківське спеціалізоване управління № 53 ВАТ «Центростальконструкція» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, результати якої оформлені актом № 16430/23-2/01413678 від 02.12.2008 року.

Згідно висновків даного акта, податковим органом, встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого за 4 квартал 2007 року занижено валові доходи на суму 310022 грн та завищено валові витрати за 2007 рік на суму 258351 грн по взаєморозрахунках з ТзОВ «НВФ «Союзбудмодуль».

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що на протязі 2007 року позивачем отримано роботи від ТзОВ «НВФ «Союзбудмодуль» на суму 335159,72 грн з ПДВ, однак оплата за них проведена тільки частково на суму 25137 грн, а залишок заборгованості в розмірі 310022 грн в тому числі ПДВ - 51670 грн залишився не сплаченим у зв'язку з ліквідацією субпідрядника. За таких обставин податковий орган вважає, що вказана сума кредиторської заборгованості позивачем у відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2007 року мала бути віднесена до валового доходу, а також позивач на цю суму (без ПДВ) повинен був зменшити валові витрати, оскільки витрат на усю суму робіт він не поніс.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати та обігу - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлялися) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Оскільки позивач не проводив здійснення повної компенсації вартості послуг, дані послуги він частково отримав безоплатно, а тому не вправі відносини повну суму їх вартості до валових витрат та повинен був у відповідності до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» здійснити їх коригування. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зменшення об'єкту оподаткування на суму валових витрат не можна вважати правомірним, а тому позов задоволенню не підлягає.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій у позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТзОВ «НВФ «Союзбудмодуль» у сумі 310022 грн в тому числі ПДВ - 51670 грн, яка виникла в 2 кв. 2007 року за виконані монтажні роботи та залишилась не погашеною у зв'язку із ліквідацією вказаного товариства.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані послуги - це послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість це заборгованість фізичної особи - СПД або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з обліку як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно з п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання, у разі ліквідації суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику у звітному періоді.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв'язку з тим, що позивач не здійснив повну компенсацію послуг, які він отримав, то відсутні підстави для віднесення повної вартості цих послуг до складу валових витрат, оскільки такі послуги, в неоплаченій частині, враховуючи вищевикладені обставини, вважаються безоплатно наданими позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Івано-Франківське спеціалізоване управління № 53 Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі № 2а-2001/09/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін