Рішення № 32002268, 05.06.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

ОСОБА_1

Справа № 2703/5266/2012

Проевадження2/764/757/2013

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого судді - Кукурекіна К.В.,

при секретарі - Райзеровій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення незаконно збудованої будівлі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, вточнивши позовні вимоги, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно побудовані будівлі літ. „П", літ. „О", прибудову літ. „а3", прибудову літ. „и", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути на її користь судові витрати. Вимоги позову мотивовані тим, що позивач є власником частини домоволодіння АДРЕСА_1, земельна ділянка, площею 842 кв.м., не розділена та знаходиться у спільній власності із відповідачем. Відповідач без попереднього погодження з співвласником домоволодіння, побудувала на земельній ділянці самовілні будівлі та прибудови, що, на думку позивача, є незаконним та порушує її права, законні інтереси. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач та її представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні, вказували на те, що раніше домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві спільної часткової власності 3/5 частки - відповідачу, 2/5 частки - ОСОБА_1 02.07.2011р. між спввласниками було укладено договір про порядок володіння та користування житловим будинком із господарськими побудовами. Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07.06.2012 р. по справі № 2-4164/11 припинено право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачем зареєстроване право власності на будинок НОМЕР_1 у встановленому порядку. Таким чином, ніяки права та законні інтереси позивача нею не зачеплені. Крім того, зазначали, що позивач не є належним суб'єктом подачі позову про знесення самовільних будівель, вказані повноваження відносяться виключно до компетенції органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07.06.2012 р. по справі № 2-4164/11 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності задоволений. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1.

Виділено у власність ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1: в жилому будинку літ.»А» жилу кімнату 2-2 площею 15,4 кв.м., в прибудові літ. «а» кладову 1-1 площею 8,3 кв.м., коридор 2-1 площею 7,6 кв.м., в прибудові літ. «а1»- котельню ІІІ площею 4,6 кв.м., і коридор 2-3 площею 7,5 кв.м.; в прибудові літ «а2» - туалет ІV площею 0,5 кв.м., лазня літ. «Б», навіс літ. «В», сарай літ. «Г», прибудову літ. «е», літню кухню літ. «Е», вбиральню літ. «И», 2/5 частки огородження і інших споруд.

Виділено у власність ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1: в жилому будинку літ. «А» знаходяться приміщення: жила кімната 1-2 площею 23.4 кв.м, в прибудові літ- «а» знаходяться приміщення кладова 11-1 площею 4.3. кв.м» кладова ІІ-2 площею 3,7 кв., коридор 1-1 площею 4,9 кв.м. санвузол 1-3 площею 2.5 кв.;. 3/5 часток огородження і інших споруд, без урахування самочинно збудованих будівель та споруд.

Вказане рішення суду набрало законної чинності 17 липня 2012 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, які встановлені вступившим у законну силу рішенням по цивільній, господарській чи адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ, в яких приймають участь ті ж особи, чи особа, по відношенню до якої встановлені ці обставини.

Згідно листа інспекції ДАБК м. Севастополя (а.с. 88)на ім'я позивача від 04.02.2013 року, ОСОБА_3 самочинно проведени роботи з реконструкції житлового будинку, за що остання притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Також, було видано припис про зупинення робіт.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, як підставу для звернення з вказаною позовною вимогою, зазначила про порушення її права на безперешкодне користування земельною ділянкою та незаконну прибудову.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення, суд, зокрема вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази та їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 57-70 ЦПК України.

Суд відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про знесення самочинно збудованого об'єкту, який перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження майном, а також може порушити право власності, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В ході розгляду справи не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами ствердження позивача про те, что земельна ділянка, на якій знаходяться житлові будівлі та господарськи споруди, площею 842 кв.м., за адресою вул. Революції 1905 року в м. Севастополі є у спільній власності сторін або визначений порядок її користування. Також не підтверджено будь - яке право на користування земельною ділянкою.

За правилами ч.1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто вказана правова норма передбачає три окремі підставі для визнання будівництва самочинним та відповідні правові наслідки для особи, яка його здійснила.

Зокрема, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це не порушує права інших осіб (ч.4 ст. 376 ЦК України).

Згідно з ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

Враховуючі вищезазначене, позивачем суду не доведено, яким чином побудовані прибудови порушують права позивача на користування земельною ділянкою.

Посилання позивача на притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво, правового значення по справі не має, оскільки позивачем суду не доведено, яким саме чином наявність прибудови перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй домоволодіння.

Відповідно до п.22,24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність прибудови, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_2 Інших доказів, які б свідчили про створення відповідачем перешкод позивачу для користування земельною ділянкою, захисту прав позивача саме у обраній нею спосіб суду не доведено, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову немає.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі, судові витрати, на користь позивача не стягуються.

На підставі ст.ст. 376, 386, 415 ЦК Украины, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено у Апеляційному суді м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Севастополя, у 10-тиденний строк з моменту проголошення рішення.

Суддя -