Вирок № 32048881, 17.06.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

справа № 764/5555/13-к

провадження № 1-кп/764/164/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2013 р. м. Севастополь

Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Орлової С.В.,

при секретарі - Пушкар Н.С.,

за участю прокурора - Котика В.Я.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22013140000000036 від 16 квітня 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2011 р. засновник і власник закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_5", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 провів порівняльну характеристику отриманих звітів господарської діяльності закладу і з'ясував, що дохід почав стрімко падати. Він вирішив, що це пов'язано з недобросовісним відношенням персоналу кафе до своїх службових обов'язків та внаслідок крадіжок. З метою запобігання можливих розкрадань ОСОБА_3 вирішив незаконно придбати та таємно встановити в кафе приховані камери відеонагляду, які являлись спеціальними технічними засобами для негласного отримання інформації про поведінку персоналу кафе, а також відвідувачів.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» N 1775-ІІІ від 01.06.2000 р., ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Службою безпеки України № 92/669 від 01.10.2006 р., торгівля спеціальними технічними засобами - будь-які операції, що здійснюються за договорами поставки спеціальних технічних засобів до Цивільного кодексу України. Але ОСОБА_3 ліцензії на здійснення поставки та придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації не отримував і не мав. Відповідно до п. 1.3 цієї ж статті визначено, що до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації відносяться спеціальні технічні засоби для негласного отримання, реєстрації аудіоінформації та спеціальні технічні засоби негласного візуального спостереження і фото-, теле- та відеодокументування. Але Клець прав на негласне візуальне спостереження не отримував і не мав.

Незважаючи на це і в порушення вказаних вимог нормативно-правових актів, в березні 2011 р. за допомогою мережі Інтернет ОСОБА_3 незаконно придбав та замовив встановлення чотирьох відеокамер, закамуфльованих у датчики руху, які являють собою єдиний технічний комплекс, основним призначенням якого є негласне отримання інформації, та відноситься до класу спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, з метою їх встановлення і використання у своєму закладі для ведення відео-спостереження за персоналом та відвідувачами закладу.

В кінці березня 2011 р. ОСОБА_3 дав вказівку і невідомі особи за плату встановили йому в кафе чотири відеокамери, одна з яких була направлена в головну залу, друга - на барну стійку, третя - на приміщення кухні, четверта - на банкетну залу "Святкова хата", та під'єднали їх до відео-реєстратора (встановлений над дверима кухні), з жорстким диском, на який здійснювався запис інформації, та пояснили як користуватися зазначеною системою спостереження. Знаючи, що чотири відеокамери та реєстратор до них являються спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації і їх використання є незаконним, ОСОБА_3 таблички з повідомленням про ведення в кафе відео-спостереження умисно не встановив. Таким чином, у період з березня 2011 р. по квітень 2013 р. він незаконно використовував в закладі вказані спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації для відео-нагляду за персоналом та відвідувачами.

25 квітня 2013 р. у м. Севастополі в ході обшуку приміщень закладу громадського харчування "ІНФОРМАЦІЯ_5" було виявлено та вилучено незаконно встановлений відео-реєстратор та чотири відеокамери, закамуфльовані в датчики руху, у під'єднаному, увімкненому та робочому стані, які являють собою єдиний технічний комплекс, основним призначенням якого є негласне отримання інформації та який відноситься до класу спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, незаконно придбані та незаконно використані власником кафе ОСОБА_3

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 359 КК України, як незаконне придбання та використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості від 21 травня 2013 року, укладена між старшим прокурором прокуратури м. Севастополя старшим радником юстиції Котиком В.Я., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_3, який є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні.

Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, і зобов'язався повністю відшкодувати судові витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, сприяти розслідуванню кримінального правопорушення, у з'ясуванні обставин щодо незаконного придбання та використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації та припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 5100 грн.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Захисник в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури м. Севастополя старшим радником юстиції Котиком В.Я. та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 373, 374, 468-475 КПК України та на підставі ч. 1 ст. 359 КК України, суд

З А С У Д И В:

Затвердити угоду від 21 травня 2013 року про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором прокуратури м. Севастополя старшим радником юстиції Котиком В.Я. та обвинуваченим ОСОБА_3.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 21 травня 2013 року покарання у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз 734 грн. 25 коп. (р/р 31253272211213 в УДКУ в Солом'янському районі у ГУДКСУ в м.Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 20001993).

Речові докази по справі - чотири відеокамери, закамуфльовані у датчики руху, які знаходяться в поліетиленовому пакеті синього кольору, прошитому та опечатаному печаткою „Для пакетів № 14 УСБУ у м.Севастполі", передані в УСБУ в м.Севастополі по квитанції № 007963 від 16.05.2013 року - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя - підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя С.В.Орлова

Оригінал вироку зберігається в матеріалах кримінального провадження № 764/5555/13-к (провадження № 1-кп/764/164/2013) в архіві Ленінського районного суду м. Севастополя.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя С.В.Орлова