Рішення № 31996660, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3686/13 18.06.13

За позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля"

до Фізичної особи-підприємця Петрова Сергія Віталійовича

про стягнення 27 381, 77 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кротенко О.В. за довіреністю № 12/04-СС від 12.04.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Петрова Сергія Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення 27 381, 77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар на суму 112 383, 37 грн., за який відповідач розрахувався частково, сплативши 17 991, 29 грн. та повернувши товар на суму 67 010, 31 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 27 281, 77 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив вказаний борг, а також зважаючи на ігнорування претензій позивача, останній вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3686/13 та призначено її до розгляду на 26.03.2013 р.

21.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 26.03.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 09.04.2013 р.

27.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що товар на суму 27 281, 77 грн. ним не реалізовано, у зв'язку з чим момент оплати такого товару не настав, так як відповідно до п. 6.1. Договору оплата наступає впродовж 7-ми календарних днів з моменту реалізації товару третім особам. При цьому, відповідач стверджує, що укладений між сторонами Договір є діючим, а вимоги, які направлялись представником позивача відповідачу щодо повернення нереалізованої продукції або сплати боргу, а також містили повідомлення про розірвання Договору, не припиняють його дії, так як відповідний представник на це не був уповноважений.

09.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив, в яких він зазначає про те, що посилання відповідача на нереалізований товар є безпідставним, так як він не направляв позивачу звітів щодо реалізованого товару. При цьому, позивач зауважує, що як позовна заява, так і його лист-вимога не містить посилань на розірвання правочину, а лише вказує на поновлення порушеного права. Також, позивач звертає увагу, до довіреністю, яка видана представнику Зудінову О.С., надано право представляти інтереси довірителя, в тому числі, в підприємствах усіх форм власності.

09.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 09.04.2013 р. суд задовольнив клопотання відповідача про фіксування судового процесу та оголосив перерву до 22.04.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/3686/13 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 910/3686/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.06.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу № 910/3686/13 передано для розгляду судді Ломаці С.М., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/3719/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 18.06.2013 р.

14.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він додатково звертає увагу на те, що відповідач на вимогу позивача повернути нереалізований товар або здійснити розрахунок не відреагував, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Також, 14.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що він звітував перед позивачем за допомогою електронної пошти щодо обсягів нереалізованого товару, який наразі на спірну суму перебуває у нього на складі.

Крім того, 14.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 33/К10, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити) книжкову продукцію, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціни на товари, що поставляються за цим Договором, зазначені у накладній до цього Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату відповідної накладної книжкової продукції видавництва "Клуб сімейного дозвілля" впродовж 7-ми календарних днів з моменту реалізації товару, шляхом безготівкового платежу. Фактом підтвердження реалізації вважається надання звіту за звітний місяць. Кожен місяць, не пізніше 5-го числа покупець надає звіт, в якому зазначено назву, ціну, кількість, сума реалізованого товару.

Відповідно до п. 11.2. Договору сторони домовились, що покупець має право повернути частину придбаного за договором товару, але така частина не може бути більше 10 % від кожної поставленої покупцю партії та строк повернення не пізніше 365 календарних днів від дати поставки відповідної партії товару.

Згідно з п. 11.3. Договору партія товару визначається відповідною накладною. Повернення відбувається за рахунок покупця. Товар, який повертається, має бути в належному стані, тобто придатним до подальшої реалізації.

Відповідно до п. 10.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент підписання та закінчується 31.12.2010 р. (п. 10.2.).

Відповідно до п. 10.6. Договору, якщо інше не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за взаємною домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору, жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про розірвання цього Договору, то дія цього Договору вважається продовженою на наступний календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № 1389 від 10.07.2010 р. на суму 3 711, 52 грн., № 1390 від 10.06.2010 р. на суму 33, 46 грн., № 1789 від 29.07.2010 р. на суму 1 696, 10 грн., № 1790 від 29.07.2010 р. на суму 111, 04 грн., № 2559 від 29.09.2010 р. на суму 1 584, 18 грн., № 2560 від 29.09.2010 р. на суму 162, 26 грн., № 2914 від 27.10.2010 р. на суму 902, 37 грн., № 2915 від 27.10.2010 р. на суму 1 156, 44 грн., № 3138 від 05.11.2010 р. на суму 19 557, 14 грн., № 3139 від 05.11.2010 р. на суму 589, 74 грн., № 3320 від 18.11.2010 р. на суму 1 554, 24 грн., № 3321 від 18.11.2010 р. на суму 111, 40 грн., № 3887 від 17.12.2010 р. на суму 7 286, 04 грн., № 3888 від 17.12.2010 р. на суму 163, 91 грн., № 3889 від 17.12.2010 р. на суму 71 202, 54 грн., № 3890 від 17.12.2010 р. на суму 2 560, 99 грн., всього на суму 112 383, 37 грн.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 17 991, 29 грн. та повернувши товар на суму 67 010, 31 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 27 281, 77 грн.

Листом № 3 від 28.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою протягом семи календарних днів повернути нереалізовану продукцію або сплатити борг в сумі 27 281, 77 грн.

Листом № 4 від 14.12.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про погашення боргу.

Оскільки відповідач в подальшому так і не провів розрахунки з позивачем, останній вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, згідно з п. 6.1. Договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату відповідної накладної книжкової продукції видавництва "Клуб сімейного дозвілля" впродовж 7-ми календарних днів з моменту реалізації товару, шляхом безготівкового платежу. Фактом підтвердження реалізації вважається надання звіту за звітний місяць. Кожен місяць, не пізніше 5-го числа покупець надає звіт, в якому зазначено назву, ціну, кількість, сума реалізованого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту наведених положень Договору поставки вбачається, що укладаючи його сторони пов'язали строк виникнення зобов'язання з оплати поставленого відповідачу товару з обставинами реалізації такого товару відповідачем, про що останній мав надавати відповідну інформацію продавцю.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, останній звітів про реалізовану продукцію позивачу не надавав.

Крім того, позивач звертався до відповідача з проханням повернути нереалізований товар, якщо такий наявний у відповідача, проте він залишив такі пропозиції позивача без уваги.

При цьому, під час розгляду даної справи відповідач як позивачу, так і суду також не надав належних та допустимих доказів того, що поставлений йому за спірними поставками товар не був ним реалізований та обліковується на бухгалтерському обліку відповідача.

Ненадання доказів реалізації товару, як і доказів його зберігання суперечить принципу добросовісності господарських зобов'язань та може бути розцінено як зловживання процесуальними правами з метою ухилення від обов'язку з оплати відповідного товару.

Так, оскільки значення принципу добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань, але і на сферу користування правами, то принцип добросовісності виступає своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правом (як формою недозволеного використання права).

Надані до матеріалів справи відповідачем звіти про обсяги нереалізованої продукції, в даному випадку судоми не приймаються як належний доказ наявності відповідного товару на складі відповідача, оскільки вони не містять в собі всіх ознак первинних бухгалтерських документів, які фіксують облік товарів на складі, та при цьому складені в односторонньому порядку.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що його твердження про надсилання таких звітів позивачу електронною поштою не підтверджені жодними доказами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що за відповідними поставками, які були здійснені в межах спірного Договору строк з виконання зобов'язання з оплати відповідного товару настав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрова Сергія Віталійовича (03191, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Дмитра Луценка, будинок 1, квартира 43, ідентифікаційний номер 20044965995) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" (61140, Харківська область, місто Харків, Червонозаводський район, проспект Гагаріна, будинок 20-А, код ЄДРПОУ 30881083) 27 381 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят одну) грн. 77 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2013 р.

Суддя В.С. Ломака