Ухвала суду № 31988523, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року м. Київ К/9991/65172/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012

у справі № 2а/1770/634/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Країна смаку"

до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0001142342 від 14.11.2011 про зменшення ТОВ "Країна смаку" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 365526,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року, складено акт № 485/2342/35959866 від 28.10.2011, в якому зафіксовано, що за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Країна смаку" та його контрагентів по податкових накладних віднесених до податкового кредиту вересня 2009 року розбіжностей не виявлено.

В акті перевірки зазначено, що в ході дослідження ланцюгів постачання відповідачем встановлено, що постачальником у першій ланці постачання є ДП фірма "Октан", ДП "БТС - Інжиніринг", ТОВ "Біотехсоюз", ПП "Холодпром-В".

Фактичне надання послуг підтверджується актами виконаних робіт та накладними на придбання товарів. Матеріалами зустрічної перевірки повністю підтверджено відомості щодо господарських операцій. Відповідачем підтверджено постачання товарів в другій та третій ланці Щодо постачальників в четвертій ланці постачання встановлено, що неможливо провести перевірки контрагентів, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою або підприємства визнані банкрутами.

Загальна суму податку на додану вартість, яка не підтверджена відповідачем по ланцюгу постачання до виробника складає 365526,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001142342 від 14.11.2011, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 365526,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснювалося реконструкція приміщень під завод з виробництва заморожених напівфабрикатів в с. Бугрин, Гощанського району та реконструкція очисних споруд на підставі відповідних дозволів на виконання будівельних робіт. З метою здійснення вказаного будівництва позивачем було укладено відповідні договори зі спеціалізованими суб'єктами господарювання.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на момент здійснення операцій і на час перевірки, позивач та контрагенти, які є першими у ланцюгу господарських операцій стосовно позивача, мали статус юридичної особи та являються зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Підприємства мають відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які є першими у ланцюгу господарських операцій стосовно позивача, підтверджується належним чином оформленими накладними, витягом з журналу реєстрації довіреностей позивача з відомостями про видачу довіреностей на вказані операції, документами на підтвердження обставин транспортування обладнання, договорами з додатками, бухгалтерськими довідками про оприбуткування обладнання, документами про відображення в бухгалтерському обліку операцій.

Поставлені послуги та обладнання були надалі використані позивачем в процесі господарської діяльності. Поставка обладнання відповідає господарській меті позивача, та основним видам діяльності як позивача так і його постачальників, що вказані в реєстраційних документах. Відповідно до платіжних документів встановлено, що позивачем сплачено в ціні придбання обладнання та послуг податок на додану вартість. На підставі отриманих від постачальників податкових накладних, які належно оформлені, позивачем сформовано податковий кредит та включено суму податку на додану вартість до складу бюджетного відшкодування відповідно до визначеного чинним законодавство порядку.

Доводи відповідача про неможливість проведення перевірки постачальників у ланцюгу постачання у четвертій ланці, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право платника податку не поставлене в залежність від проведення або непроведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль