Ухвала суду № 31988400, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Київ К/9991/71532/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011

у справі № 2а-7559/09/0670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шляхи Полісся»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Шляхи Полісся» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Шляхи Полісся») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту - відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ Житомирської області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, відповідачем складено акт від 13.10.2009 № 1588/05-53/23-20/03448563, яким встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2009 № 0009822320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 654 881, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.10.2009 № 0009812320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану варітьсь у розмірі 1 424 266, 00 грн.

Відповідачем направлено на адресу позивача лист, згідно якого податкові повідомлення-рішення від 23.10.2009 № 0009822320/0, № 0009812320/0 просить вважати недійсними, та винесено нові податкові повідомлення-рішення від 30.10.2009 № 001202320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 536 603, 00 грн. та від 30.10.2009 № 0010192320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану варітьсь у розмірі 1 068 200, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок відповідача про отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торгова фірма «Фінком і К» та у ПП «Дортехкомлект» за угодами, які суперечать п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст. 202, ст. 203, ст. 204, ст. 205, ст. 208 ЦК України, дійшли вірного висновку про безпідставність висновку відповідача про недійсність (нікчемність) угод.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3- пп. 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі усної домовленості з ТОВ «Торгова фірма «Фінком і К» придбав у останнього продукцію на суму 3 492 373, 00 грн.

Факт отримання позивачем продукції підтверджується завіреними належним чином копіями видаткових накладних, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт.

На підставі усної домовленості з ПП «Дортехкомлект» придбав у останнього продукцію на суму 63 020, 00 грн. Підтвердженням фактичного отримання продукції є видаткова накладна.

Крім того, позивачем надані виписки з банку про перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів з оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача на результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Дортехкомлект», якою встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки недотримання контрагентом податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Разом з тим, відповідачем зроблено висновок, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 208 та ч. 2 ст. 228 ЦК України, позивачем занижено суму до сплати податку на додану вартість в розмірі 712 133, 00 грн., оскільки безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціям проведеним на підставі господарських операцій по придбанню продукції у ТОВ «Торгова фірма «Фінком і К» та ПП «Дортехкомлект».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від постачальників оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної інспекції Житомирської області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова