Ухвала суду № 31988396, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Київ К/9991/4636/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011

у справі № 2а-11640/09/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Облтеплокомуненерго» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з податку на додану вартість та розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року. В рядку 25.2 позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі 3082464,00 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.05.2009 по 31.05.2009, відповідачем складено акт від 24.09.2009 № 733/23/03357671, яким встановлено, що позивачем було фактично сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) частину залишку від'ємного значення у розмірі 524998,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2009 № 0005012320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 2557446,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунки з постачальника були проведені позивачем шляхом заліку (бартеру), в результаті якого не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, іншій, ніж, грошова, включаючи будь-які види заліків та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування грошових коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких товарів.

З банківських виписок, платіжних доручень, авансових звітів та чеків, а також, з висновку судово-економічної експертизи вбачається, що позивачем було фактично сплачено грошовими коштами в попередніх звітних періодах (березень-травень 2009 року) на користь контрагентів суму в розмірі 521265,31 грн.

Судами встановлено, що на підставі ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, позивачем у травні 2009 року було проведено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 253798,46 грн., в тому числі податок на додану вартість 42299,74 грн.

Між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму залишку невиконаного грошового зобов'язання, про що складені відповідні акти, за змістом яких в результаті проведеного зарахування, грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого в травні 2009 року товару (послуг) на суму поставки з нарахуванням податку на додану вартість виконано належним чином і в повному обсязі.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова