Ухвала суду № 31988383, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-33946/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-5830/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Влат»

про застосування наслідків нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «ТБС-Сервіс») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Влат» (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ «Влат») про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення в доход держави коштів отриманих за нікчемним правочином в розмірі 942250,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2009 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТБС-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 08.02.2006 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 11.03.2009 №39/23-504/33942557.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ТБС-Сервіс» та ТОВ «Влат» укладено договори суборенди приміщення №04-0-2007 від 04.01.2007 та №1-0-2007 від 01.06.2007.

В результаті співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань були виявлені відхилення щодо заниження податкового зобов'язання у ТОВ «Влат», яке з 01.01.2008 знаходиться на обліку в Кіровоградській міжрайонної державної податкової інспекції, і згідно з даними бази АРМ «ПДС», відповідач 2 має стан платника 9 - «направлено повідомлення за формою №18-ОПП, фактичне знаходження не встановлено», а з 01.01.2008 підприємство не подає звіти до Кіровоградської МДПІ.

Згідно з договором №0801-0-2008 суборенди нежитлового приміщення від 08.01.2008 (копія договору мітиться в матеріалах справи), ТОВ «Влат» (орендар) передає, а ТОВ «ТБС-Сервіс» (суборендар) приймає у тимчасове оплатне користування на відповідних умовах нежитлове приміщення, площею 6000,0 м2, яке розташоване за адресою: м. Кривий ріг, вул. Фабрична, 3.

Відповідно до акту приймання-передачі №1 до вказаного договору відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв вказане нежитлове приміщення.

На виконання договору №0801-0-2008 відповідач 1 та відповідач 2 підписали 30.11.2008 та 31.12.2008 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно за №ОУ-0000021 та №ОУ-0000023, які підтверджують передачу в оренду вказаного складського приміщення відповідачем 2 відповідачу 1 у період з листопада по грудень 2008 року. Вартість надання послуг з оренди склала: за листопад 2008 року - 470125,00 грн., за грудень 2008 року - 470125,00 грн.

ТОВ «Влат», як постачальник орендних послуг, надав ТОВ «ТБС-Сервіс» податкові накладні №11.031 від 30.11.2008 на суму 470125,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість - 78354,17 грн.) та №11.301 від 31.12.2008 на суму 470125,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість - 78354,17 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що правичин між відповідачами укладений з метою ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи (докази) не підтверджують вчинення правочину ТОВ «Влат» та ТОВ «ТБС-Сервіс», спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави тощо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Частиною 1 ст. 208 ГК України зазначено, що санкція, на якій наполягає позивач (стягнення в доход держави всього, одержаного сторонами за зобов'язанням) застосовується лише у випадках вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і виключно за наявності такого наміру в обох сторін.

Положення ст. 207 і 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ГК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним у судовому порядку не вимагається. Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави грошових засобів, отриманих за правочинами, вчиненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ці санкції не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. Для застосування зазначених санкцій необхідним є наявність умислу на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою ухилення від сплати податків.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, передбачені нею санкції накладає лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, передбаченими законом.

Судом першої інстанції встановлено, що договір №0801-0-2008 суборенди нежитлового приміщення від 08.01.2008 не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, на час його укладення і виконання ТОВ «Влат» та ТОВ «ТБС-Сервіс» були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість.

Крім того, судом вірно зазначено, якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, або відсутній за місцезнаходженням, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання нікчемними укладених ним правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено протиправного умислу ТОВ «Влат» та ТОВ «ТБС-Сервіс» під час укладення договору №0801-0-2008 суборенди нежитлового приміщення від 08.01.2008, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, який би було встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що твердження позивача стосовно умислу ТОВ «Влат» на укладення договору №0801-0-2008 суборенди нежитлового приміщення від 08.01.2008 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства є необґрунтованими, а висновки про нікчемність такого правочину - безпідставними.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова