Постанова № 31988380, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-31097/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Волошина В.М.

представника

Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та Заступника прокурора Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010

у справі № 2а-2706/09/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агрікор») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі по тексту - відповідач, Прилуцька ОДПІ Чернігівської області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, позов задоволено в повному обсязі.

В касаційних скаргах відповідач та Заступник прокурора Чернігівської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2008 року та складено акт № 701/23-33660151 від 10.07.2008.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 2510322300/0/1084 від 24.07.2008, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 395240,00 грн.; № 2510332300/0/1085 від 24.07.2008, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 929197,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 4.1 ст. 4, п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем не відображено в податковому обліку окремо податкові зобов'язання та податковий кредит по операціях, передбачених вищевказаними нормами Закону та не подає скорочену декларацію по податку на додану вартість та за операціями, передбаченими п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем було залишено скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2008 № 2510332300/1/1176, № 2510332300/1/1177, від 23.10.2008 № 2510332300/1/1495, № 2510332300/2/1496, від 09.01.2009 № 2510332300/3/4, № 2510332300/3/3.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що за порушення правил податкового обліку та звітності зокрема не подання скороченої декларації по податку на додану вартість та за операціями, передбаченими п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим законодавством не передбачено такої міри відповідальності, як позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки позивачем було включено до загальної декларації як податкові зобов'язання по податку на додану вартість, так і податковий кредит по операціях, що підлягали внесенню до спеціальної декларації.

Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за операціями, передбаченими п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» було те, що згідно п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМ України № 596 від 28.03.2007 (далі по тексту - Порядок) залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення перераховується переробним підприємством платіжними дорученнями з окремого рахунка на його поточний рахунок за умови надання органом державної податкової служби відповідного висновку в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий кредит по податку на додану вартість, який утворився при здійсненні операцій, передбачених п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягає бюджетному відшкодуванню, а підлягає виключно зарахуванню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зменшення податковим органом позивачу податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 395240,00 грн. було прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, касаційні скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та Заступника прокурора Чернігівської області підлягають частковому задоволенню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2009 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 24.07.2008 №2510322300/0/1084 підлягають скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 221, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.07.2008 №2510322300/0/1084 скасувати.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою відмовити у задоволенні позову.

В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова