Ухвала суду № 31988379, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року м. Київ К/9991/66965/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011

по справі № А23/52

за позовом Відкритого акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011, позов задоволено в повному обсязі: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2007 № 0001762342/0, від 23.07. 2007 № 0001762342/1, від 26.09.2007 № 0001762342/2 та від 06.12.2007 № 0001762342/3.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ завод «Павлоградхіммаш», складений акт від 28.04.2007 № 219-232-00217417, яким зафіксовано порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме: позивачем віднесено до складу податкового кредиту у липні 2006 року суму ПДВ у розмірі 499 466,73 грн. з витрат на придбання казеїну технічного, який станом на 31.12.2006 залишився нереалізований, тобто, не використаний в господарській діяльності ВАТ завод «Павлоградхіммаш».

На підставі акта перевірки та за наслідками апеляційного узгодження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2007 № 0001762342/0, від 23.07.2007 № 0001762342/1, від 26.09.2007 № 0001762342/2 та від 06.12.2007 № 0001762342/3 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 749 200,10 грн.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

У відповідності із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що договір купівлі-продажу від 24.05.2005 № 05-15-0445, на підставі якого у позивача виникли спірні правовідносини, укладений останнім в межах його господарської діяльності, визначеної його Статутом та не суперечить нормам діючого законодавства. Договірні зобов'язання на визначених договором умовах, сторонами виконані, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, видатковою та податковою накладними.

Про той факт, що придбання товару - казеїну технічного здійснювалось позивачем для подальшого використання у своїй господарській діяльності, а саме: подальшої реалізації товару з метою отримання доходу, свідчать також і дії відповідача по передачі товару на комісію за договором № 05-10-0724 від 26.09.2005. Невиконання комісіонером на момент проведеної відповідачем перевірки взятих на себе договірних зобов'язань по реалізації в повному обсязі товару не є законодавчо встановленою підставою для визначення спірної операції як здійсненої поза межами власної господарської діяльності позивача і забороною для включення суми податку на додану вартість у складі вартості такого товару до податкового кредиту.

Крім того, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено повернення позивачем 24.04.2007 нереалізованого товару, та, відповідно, здійснення коригування в декларації за квітень 2007 року.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 499 466,73 грн., а визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 749 200,10 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль