Ухвала суду № 31988334, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/2419/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010

у справі №2а-1211/10/0270

за позовом Приватного малого підприємства «Яна»

до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Яна» (далі по тексту - позивач, ПМП «Яна») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі по тексту - відповідач) про визнання відсутності повноважень та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення від 03.03.2010 №00000422301/0, №0000052301/0. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2007 по 30.09.2009, якою встановлено порушення пп. 7.4.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додатну вартість», пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за результатами якої складено акти від 24.02.2010 №2/23-20110647 та №17-020/20110647.

На підставі вказаних актів винесено податкові повідомлень-рішення від 03.03.2010 за №0000052301/0 про визначення податку на додану вартість в сумі 834580,00 грн., №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964,00 грн., №0000062301/0 про визначення єдиного податку з юридичних осіб в сумі 64904,00 грн. та №00100161701/0 про визначення податку з податку з доходів фізичних осіб 10254,60 грн.

В актах зазначено, що завищення сум податкового кредиту відбулось за рахунок включення до податкового кредиту податкових накладних виданих на виконання договорів контрагентами ПМП «Яна»: ПП «Агродар України» м. Полтава, ТОВ «Промоут-центр» м. Київ, ППБТОВ «Агропромбуд» м. Харків, ТОВ «Тріада-Люкс» м. Київ. В ході перевірки, надання послуг підприємствами не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Відповідач посилається на відсутність у первинних документах (договорах, актах здачі-приймання робіт та податкових накладних), за результатами виконання договорів про надання послуг, інформації про конкретні послуги (перелік робіт, послуг, які входять до складу надання інформаційно-консультаційних та експертно-консультаційних послуг), які надані замовнику, їх вартість, час витрачений на надання послуги, одиниці виміру (кількість, об'єм, обсяг), що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності, а також використанням у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містить зміст господарської операції, а саме: інформаційно-маркетингові послуги. Вказані акти підписано особами, що брали участь при їх складанні, і дають змогу їх ідентифікувати.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що за своїм змістом наведені норми ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що недоліки у заповненій податковій накладній не свідчать про її недійсність та не спростовують факт здійснення господарської операції та сплати позивачем податку.

За таких обставин, колегія суддів, вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2010 за №0000052301/0 про визначення ПДВ в сумі 834580,00 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 03.03.2010 №00000422301/0 про визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 486964,00 грн., то як встановлено судами попередніх інстанцій підставами для донарахування податкових зобов'язань стало зокрема: збільшення валового доходу підприємства на 593000,00 грн. сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду; заниження підприємством «приросту балансової вартості запасів» в сумі 162203,00 грн.; віднесення до складу валових витрат внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та утримання з оплати праці працівників у сумі 18245,00 грн.; віднесення до складу валових витрат за інформаційно-консультаційні та експертно-консультаційні послуги у сумі 929823,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність рішення від 03.03.2010 за №00000422301/0 в сумі 486964,00 грн. виключно з підстав правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат оплату послуг отриманих від ПП «Агродар України» м. Полтава, ТОВ «Промоут-центр» м. Київ, ППБТОВ «Агропромбуд» м. Харків, ТОВ «Тріада-Люкс» м. Київ.

При цьому податкове повідомлення-рішення від 03.03.2010 за №00000422301/0 судами попередніх інстанцій скасовано повністю, не зважаючи на наявність порушень з боку позивача вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», які були встановлені під час перевірки та стали підставою для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток. Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині мотивоване тим, що нарахування податку на прибуток в разі порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно формування валових витрат виключає визнання рішення податкового органу недійсним в якійсь сумі цих податків. Таке рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, і не може самостійно нараховувати податки, збори, штрафні (фінансові) санкції.

На думку колегії суддів, така позиція судів першої та апеляційної інстанцій суперечить нормам процесуального права, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, який визначає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Тобто, суд при вирішенні питання про скасування податкового повідомлення-рішення в якому донарахування податкових зобов'язань визнано правомірним судом лише в частині, має скасувати рішення у цій частині з зазначенням відповідної суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій. Оскільки, позивачу одним рішенням донараховано податкові зобов'язанння з податку на прибуток за різні порушення та недотримання вимог різних норм Закону України «Про оподаткування підприємств», позиція суддів попередніх інстанцій щодо неможливості часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2010 за №00000422301/0 є необґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 23.12.2010 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2010 №00000422301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 486964,00 грн.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 23.12.2010 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова