Ухвала суду № 31988333, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/9991/77998/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року

у справі №2018/2а-10894/11

за позовом ОСОБА_4

до Виконавчого комітету Харківської міської ради

треті особи 1) ОСОБА_5

2) ОСОБА_6

про скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, яким, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила скасувати рішення виконкому Московської районної в м. Харкові ради народних депутатів №104/16 від 01.06.1993 року, доповнення до вказаного рішення №149/95 від 03.08.1993 року та свідоцтво про право власності №59474 від 22.09.1993року, видане на житловий будинок ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_7.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі №2018/2а-10894/11, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування свідоцтва про право власності від 22.09.1993року на житловий будинок ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_7 закрито; позовні вимоги ОСОБА_4 до виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішень виконкому Московської районної ради народних депутатів залишено без розгляду.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з пропуску позивачем встановленого законодавством шестимісячного строку для звання до суду за захистом свого права.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в квітні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом щодо скасування рішень виконкому Московської районної в м. Харкові ради народних депутатів №104/16 від 01.06.1993 року та №149/95 від 03.08.1993 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідне клопотання про поновлення строку для звернення до суду позивачем не подане, в матеріалах справи воно відсутнє.

За наведених норм права та обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішень виконкому Московської районної ради народних депутатів №104/16 від 01.06.1993 року та №149/95 від 03.08.1993 року.

До посилань скаржника про необхідність застосування у спірних правовідносинах пункту 3 частини 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року №4176-VI, судова колегія касаційного суду відноситься критично з огляду на наступне.

Згідно частині 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року №4176-VI, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що оскарженими рішеннями порушено право власності або інше речове право ОСОБА_4, оскільки питання щодо наявності таких прав остання порушує тільки в даний час.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі №2018/2а-10894/11 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.