Рішення № 31983111, 17.06.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.2013 Справа № 920/535/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи № 920/535/13

за позовом прокурора м. Суми в інтересах держави в особі позивача - Сумської міської ради, м. Суми

до відповідачів: 1) Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», м. Суми;

2) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми;

3) Приватного підприємства «Суми-Капітал», м. Суми

Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників:

прокурора: Петренко А.О.;

від позивача: Базіль Р.В., довіреність № 2686/02.02.02-17 від 25.12.2012 р.;

першого відповідача: Литвиненко В.М., довіреність № 70 від 17.04.2012 р.;

другого відповідача: не з'явився;

третього відповідача: Литвиненко В.М., довіреність № 38 від 12.03.2013 р.

В судовому засіданні, розпочатому 16.05.2013 року о 10 год. 00 хв., оголошувались перерви до 10 год. 00 хв. 30.05.2013 року та до 10 год. 20 хв. 17.06.2013 року.

Суть спору: прокурор просить суд зобов'язати першого та другого відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 та зобов'язати третього відповідача демонтувати металеву огорожу та металеву сітку, розміщені на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Перший відповідач у своєму відзиві на позов не визнає позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони посягають на право власності третього відповідача на нерухоме майно - металеву огорожу та металеву сітку, розташоване по АДРЕСА_1.

Перший відповідач зазначає, що на підставі договору співпраці від 01.02.2013 року, укладеного ним з третім відповідачем, сторони домовились співпрацювати з метою зберігання майна сторін, зокрема, нерухомого майна, розташованого за вищевказаною адресою, яке належить третьому відповідачеві на праві приватної власності, а також рухомого майна, яке належить сторонам на праві власності та третім особам, та яке тимчасово зберігається за тією адресою.

У свою чергу перший відповідач з дозволу третього відповідача 01.02.2013 року уклав договір з другим відповідачем, згідно умов якого перший та другий відповідачі домовилися співпрацювати з метою: обслуговування транспортних засобів та механізмів першого відповідача та третіх осіб; зберігання нерухомого майна, розташованого на вищезгаданій спірній земельній ділянці, яке належить третьому відповідачеві на праві власності; зберігання рухомого майна, яке належить першому відповідачеві на праві власності та третім особам та знаходиться за згаданою адресою; використання майна, що знаходиться за тією адресою, у власній господарській діяльності сторін.

Перший відповідач вважає, що оскільки третій відповідач є власником нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, то відповідно, він є землекористувачем тієї земельної ділянки, а перший та другий відповідачі на договірних засадах з власником нерухомого майна правомірно здійснюють його зберігання та використання з дозволу власника.

Другий відповідач у своєму відзиві на позов також не визнає позовних вимог, посилаючись, зокрема, на акт № 20 від 06.03.2013 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким підтверджується відсутність в його діях порушень земельного законодавства.

Другий відповідач зазначає, що він правомірно здійснює свою діяльність на умовах укладеного з першим відповідачем договору від 01.02.2013 року, не погоджуючись з твердженням прокурора в позовній заяві стосовно того, що у пункті 2.5 згаданого договору йдеться про створення автомобільної стоянки на спірній земельній ділянці.

Другий відповідач просить суд розглядати справу без його участі та відмовити прокурору в задоволенні позову.

Третій відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та у відзиві на заяву про зміну предмету позову також просить суд відмовити прокурору та позивачеві в задоволення їх позовних вимог, посилаючись на те, що металева сітка та металева огорожа, які знаходяться на спірній земельній ділянці, є його нерухомим майном, правомірно набути за договором купівлі-продажу від 17.05.2007 року, укладеним з ВАТ «Selmi», а також на те, що ним з 2007 року вживались та досі вживаються заходи щодо врегулювання земельних правовідносин.

Позовні вимоги третій відповідач кваліфікує як протиправне посягання на його право власності на правомірно набуте нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, зокрема, металеву огорожу та металеву сітку.

Договір оренди землі не міг бути укладеним з 2008 року до 11.03.2013 року, оскільки суміжний землевласник - ТОВ «Слобожанська промислова група» не погоджував межі земельної ділянки (відповідний акт від 26.11.2008 року, який має бути невід'ємною частиною договору оренди, був підписаний лише 11.03.2013 року).

Третій відповідач також зазначає, що ним самостійно визначаються податкові зобов'язання з земельного податку за спірну земельну ділянку.

Відсутність у нього правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку третій відповідач пов'язує лише з недосягненням ним домовленості з 2008 року до 11.03.2013 року з суміжним землевласником щодо погодження меж земельної ділянки.

Третій відповідач вважає, що факт знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна - в т.ч. металевої огорожі та металевої сітки, яке належить йому на праві власності, унеможливлює кваліфікацію дій відповідачів як самовільне зайняття земельної ділянки, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора та міської ради не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд встановив:

17 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Selmi» (продавцем) та Приватним підприємством «Суми - Капітал» (покупцем) був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець набуває у власність нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1, а саме: бойлерну «Д» - цегляну, площею 23,9 кв.м., бокс «Е» - металевий, площею 331,9 кв.м.,комору «Ж» - цегляну, комору «З» - металеву, сейф «К» - металевий, сейф «Л» - металевий, сейф «М» - металевий, сейф «Н» - металевий, вбиральню «О» - цегляну, огорожу № 1-3 - металеву, металеву сітку, розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради (державний акт на право постійного користування землею серії СМ 0025, виданий Сумською міською радою народних депутатів 27.07.1994 року).

Право власності Приватного підприємства «Суми-Капітал» (третього відповідача) на вищезгадане майно було зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2007 року, про що свідчить штамп на договорі купівлі-продажу, 31.05.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 1168233), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.06.2013 року (індексний номер витягу 4353823).

В обґрунтування своєї позиції щодо правомірності дій щодо використання спірної земельної ділянки в межах огорожі № 1-3 металевої, металевої сітки, розташованої по АДРЕСА_1, третій відповідач посилається на абзац шістнадцятий статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», яким визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (підкреслив третій відповідач), а також на статтю 120 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), якою визначено, зокрема, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, та на аналогічні положення статті 377 ЦК України.

Крім того, третій відповідач посилається на пункти 3.1 та 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», в яких, зокрема, йдеться про необхідність досліджувати при вирішенні таких спорів, чи передбачено законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку. Наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів щодо оформлення права на земельну ділянку тощо. Третій відповідач наголошує, що пунктом 3.4 згаданої вище постанови роз'яснено, що за змістом статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Третя особа вважає, що з огляду на вищевикладене, враховуючи, що відсутність у неї правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку викликана через недосягнення домовленості з 2008 року по 11.03.2013 року з суміжним землевласником щодо погодження меж земельної ділянки, враховуючи факт знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, в тому числі металевої огорожі та металевої сітки, яке належить третьому відповідачеві на праві власності, не можна кваліфікувати його дії як самовільне зайняття земельної ділянки.

Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, встановив, що позиція відповідачів, зокрема, третього відповідача, є хибною, а позовні вимоги прокурора та позивача є правомірними та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда, тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, що відповідає визначенню нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), відображеному у частині 1 статті 181 ЦК України, якою встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Поряд з цим частиною 2 статті 181 ЦК України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 43 ГПК України).

З позовною заявою прокурор подав суду акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 15 березня 2013 року (а.с. 28), складений начальником відділу контролю за використанням землі та врегулюванням земельних спорів Управління земельних ресурсів Сумської міської ради Шульгою О.С. та головним спеціалістом того ж відділу Кудлаєм А.П. стосовно проведеного обстеження з фотофіксацією земельної ділянки по АДРЕСА_1. В ході обстеження встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 загороджена металевою сіткою та використовується під розміщення автомобільної стоянки (додатки: фотофіксація - 3 аркуші, а.с. 30-32, ситуаційний план - 1 аркуш, а.с. 29).

Ситуаційний план відображає місце розташування спірної земельної ділянки, яка обстежувалась 15 березня 2013 року. Документи фотофіксації відображають огорожу № 1- 3 - металеву, металеву сітку, придбану третім відповідачем у ВАТ «Selmi» за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року, а також відображають (фіксують) факт використання відповідачами спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1, загородженої огорожею № 1- 3 - металевою, металевою сіткою, під розміщення автомобільної стоянки.

З документів фото фіксації (а.с. 30-32) та пояснень представників сторін в судових засіданнях вбачається, що огорожа № 1- 3 - металева, металева сітка не є нерухомим майном, визначення якого наведено в частині 1 статті 181 ЦК України та в статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», не є будівлею, спорудою тощо, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Огорожа № 1- 3 - металева, металева сітка, придбана третім відповідачем у ВАТ «Selmi» за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року, фактично відповідає визначенню рухомих речей, наведеному у частині 2 статті 181 ЦК України, оскільки її можна вільно переміщувати у просторі. Жоден з відповідачів не спростовує таку позицію прокурора та позивача. Жоден з відповідачів не подав суду доказів того, що огорожу № 1- 3 - металеву, металеву сітку неможливо вільно переміщувати у просторі без її знецінення та зміни призначення.

Позовні вимоги прокурора та позивача щодо зобов'язання першого та другого відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 та щодо зобов'язання третього відповідача демонтувати металеву огорожу - металеву сітку, розміщену на тій земельній ділянці, ґрунтуються на тому, що спірна земельна ділянка, огороджена металевою огорожею - металевою сіткою, фактично використовується відповідачами за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування (Сумської міської ради) про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо цієї огородженої земельної ділянки, межі та площа якої у встановленому чинним законодавством України ніколи не визначались, не встановлювались, не погоджувались та не закріплювались в натурі, а отже й право користування якою у жодного з відповідачів ніколи не виникало, що за таких обставин є самовільним зайняттям спірної земельної ділянки, згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Така правова позиція прокурора та позивача у даній справі є правомірною, оскільки дійсно у відповідачів відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, огороджену металевою сіткою, по якій і проходить межа цієї самовільно зайнятої земельної ділянки (ніяким іншим чином межі цієї самовільно зайнятої земельної ділянки не визначались).

Заперечуючи проти позову третій відповідач посилається на набуття ним права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, в т.ч. на огорожу № 1 - 3 - металеву, металеву сітку, яка з огляду на вищевикладене є рухомою річчю (рухомим майном), а також на те, що спірна земельна ділянка належала ВАТ «Selmi» (продавцю майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року) на праві постійного користування, що посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія СМ 025 (а.с. 95, 96). У зв'язку з цим, третій відповідач, посилаючись на ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), зазначає, що до нього, як до особи, що придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а також зазначає, що аналогічні положення закріплені у статті 377 ЦК України.

Суд не може погодитися з такою позицією третього відповідача. Чинним законодавством України як на час виникнення спірних відносин, так і на даний час не передбачено автоматичного переходу права користування земельними ділянками (частинами земельної ділянки), на яких розміщені придбані житлові будинки, будівлі або споруди та частинами земельних ділянок, які необхідні для їх обслуговування. При цьому слід підкреслити, що до набувача будівлі або споруди переходить саме те право користування, яке було у попереднього власника (землекористувача) і саме тією частиною земельної ділянки, на якій розміщена певна будівля або споруда та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування певної будівлі або споруди.

Попередньому власнику майна, яке придбав третій відповідач за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року, Акціонерному товариству «Selmi» було видано 27.07.1994 року державний акт на право постійного користування землею площею 1,86 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення виробничої бази.

Згідно частини 2 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Третій відповідач є приватним підприємством, а відтак він не може набути та до нього не може перейти те право користування (право постійного користування) земельною ділянкою, яке було у ВАТ «Selmi». На плані зовнішніх меж землекористування АТ «Selmi» відсутні межі частин земельної ділянки, на якій розміщене майно, придбане у товариства третім відповідачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року, а відтак не визначеними є межі частин земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій знаходяться будівлі та споруди, набуті у власність третім відповідачем, та частин ділянки, необхідних для їх обслуговування.

З огляду на вищевикладене, третьому відповідачеві не перейшло від ВАТ «Selmi» право користування спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Відповідачі вважають свої дії по фактичному використанню спірної земельної ділянки правомірними, що на думку, зокрема третього відповідача, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, виходячи зі змісту абзацу 16 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», однак належних доказів правомірності своїх дій по фактичному використанню спірної земельної ділянки під розміщення автостоянки суду не надали.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового признання здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства, а відтак правомірно в межах наданих їм повноважень було проведено 15 березня 2013 року начальником та головним спеціалістом відділу контролю за використанням землі та врегулюванням земельних спорів Управління земельних ресурсів Сумської міської ради обстеження з фотофіксацією спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 28-32), а тому акт обстеження земельної ділянки від 15 березня 2013 року з додатками до нього є належними та допустимими доказами у даній справі.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

В результаті оцінки всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідачі самовільно використовують спірну земельну ділянку під розміщення автомобільної стоянки, змінивши її цільове призначення.

Безпідставним та необґрунтованим є посилання третього відповідача на ст. 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України, за змістом яких до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача, оскільки фактично у даному випадку змінилось цільове призначення, обсяг та умови користування, встановлені для попереднього землекористувача (ВАТ «Selmi»), про що вже зазначено вище.

Зокрема, обґрунтованим та правомірним є твердження позивача в його позовній заяві, що зміст пункту 2.5 договору від 01.02.2013 року, укладеного між першим та другим відповідачами, підтверджує факт, встановлений актом обстеження спірної земельної ділянки від 15.03.2013 року, використання відповідачами згаданої земельної ділянки під розміщення автостоянки, оскільки згаданим пунктом 2.5 договору визначено, що збереження майна може бути здійснене силами Сторони-1 (ПВКМП «НАСА»). У цьому випадку Сторона-2 (ФОП ОСОБА_2) зобов'язана щомісячно компенсувати Стороні- 1 витрати по нарахуванню заробітної плати працівникам Сторони - 1, які здійснюють функції сторожів чи приймальників на автостоянці у розмірі не меншому, ніж 30% таких нарахувань, на підставі наданих Стороною- 1 рахунків Сторона- 2 наділяє таких працівників Сторони- 1 правом отримувати в установленому законодавством порядку кошти від третіх осіб за збереження транспортних засобів, приймати на зберігання транспортні засоби тощо.

Необґрунтованими та безпідставними є твердження третього відповідача, що він вживав з 2007 року і по даний час заходи щодо оформлення земельних правовідносин щодо користування спірною земельною ділянкою.

На підтвердження вищезгаданих тверджень третій відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що саме щодо спірної земельної ділянки, саме в тих межах та саме в тих цілях, в яких він фактично використовує спірну земельну ділянку, він вживав на протязі шести років заходи щодо оформлення земельних правовідносин з позивачем.

В листі третього відповідача до міського голови м. Суми від 05.11.2007 року № 114, копія якого надана суду, йдеться про надання в оренду на 49 років земельної ділянки площею 3320 кв. метрів по АДРЕСА_1 (а.с. 102), але відсутні докази надіслання цього листа позивачеві.

В листі начальнику Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 17.03.2008 року № 117/1 (а.с. 104) третій відповідач просить суд надати для укладення договору оренди висновок з ситуаційним планом розміщення нерухомого майна, що знаходиться на землях житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 з подальшим використанням земельної ділянки під будівництво багатоквартирних житлових будинків у відповідності з затвердженим генеральним планом.

Рішенням Сумської міської ради від 04.06.2008 року № 1595-МР «Про надання згоди (дозволу) на зміну цільового призначення земельної ділянки ПП «Суми-Капітал» надано згоду (дозвіл) на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Приватному підприємству «Суми-Капітал» орієнтовною площею 0,3300 га з земель підприємств іншої промисловості під розміщення виробничої бази на землі житлової забудови і громадського призначення під будівництво багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами за рахунок земель ВАТ «Selmi» за згодою (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року).

Рішенням Сумської міської ради від 24.09.2008 року № 1816-МР «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» на підставі звернень та наданих документів вирішено надати земельні ділянки підприємствам, організаціям, установам та підприємцям, згідно з додатком № 2 (а.с. 133).

Згідно витягу з додатку № 2 до рішення Сумської міської ради від 29.09.2008 року № 1816-МР (а.с. 134), вирішено надати Приватному підприємству «Суми-Капітал» (третьому відповідачу) в оренду земельну ділянку площею 0,4669 га по АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки згідно з УКЦВЗ - землі житлової забудови і комерційного використання під будівництво багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами.

26.11.2008 року третій відповідач звернувся до Приватного підприємства «Кадастр-С» з заявою, в якій просив виконати роботи по встановленню та закріпленню на місцевості меж земельної ділянки під будівництво багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами Приватного підприємства «Суми-Капітал» за адресою: АДРЕСА_1. В той же день - 26.11.2008 року третій відповідач затвердив технічне завдання на виконання робіт по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку в АДРЕСА_1, виконавцю - Приватному підприємству «Кадастр-С». У розділі «Характеристика об'єкта» зазначено, зокрема, цільове призначення земельної ділянки: змішане використання (під будівництво багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами), площа земельної ділянки 0,4669 га.

У тому ж 2008 році Приватне підприємство «Кадастр-С» виготовило третьому відповідачу технічну документацію із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку Приватному підприємству «Суми-Капітал» під будівництво багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий № 5910136600:21:003:0068 (а.с. 129-131).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим № 5910136600:21:003:0068 загальною площею 0,4669 га (а.с. 139), вона складається з забудованої землі площею лише 0,0369 га та з землі під проїздами та проходами площею 0,4300 га. На забудованій частині земельної ділянки знаходяться лише дві одноповерхові капітальні будівлі: перша (кадастровий номер будівлі 01001) - площею 0,0334 га (334 кв. м.); друга (кадастровий номер будівлі 02001) - площею 0,0035 га (35 кв. м.).

Згідно акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 26.11.2008 року (а.с 136), представником ПП «Кадастр-С» передано, а представником третього відповідача прийнято межові знаки земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136600:21:003:0068, площею 0,4669 га, з якої лише 0,0369 га зайнято двома вищезгаданими будівлями.

Третім відповідачем також надано суду копію Акту про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж вищезгаданої земельної ділянки, стосовно якої позивачем було прийнято рішення від 24.09.2008 року № 1816-МР щодо передачі її в оренду третьому відповідачеві під будівництво багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами (а.с. 214). Саме на те, що одним з суміжних землевласників (землекористувачів) - ТОВ «Слобожанська промислова група» - межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,4669 га, кадастровий номер 5910136600:21:003:0068, погоджувались з 26.11.2008 року до 11.03.2013 року, третій відповідач посилається як на причину відсутності в нього правовстановлюючих документів (договору оренди) на іншу (спірну) земельну ділянку площею 0,3293 га, яка не має встановлених меж та кадастрового номеру, але яка також знаходиться по АДРЕСА_1 та фактично використовується третім відповідачем (а за договором про співпрацю від 01.02.2013 року між третім та першим відповідачами та договором про співпрацю від 01.02.2013 року між першим та другим відповідачами використовується під розміщення автостоянки також першим і другим відповідачами).

Той факт, що третій відповідач та співпрацюючі з ним через вищезгадані договори від 01.02.2013 року перший та другий відповідачі використовують спірну земельну ділянку площею 0,3293 га в АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, в порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, підтверджується Актом № 59 перевірки дотримання суб'єктами господарювання (третім відповідачем) вимог земельного законодавства від 21.05.2013 року (а.с. 181-189). При цьому слід підкреслити, що у цьому акті № 59 від 21.05.2013 року йдеться не про земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136600:21:003:0068, площею 0,4669 га (у тому числі під двома будівлями площею 0,0369 га), щодо якої Сумською міською радою було прийнято рішення від 24.03.2008 року № 1816-МР про надання третьому відповідачеві в оренду під будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами та щодо якої третім відповідачем вживались дії щодо оформлення права на неї, а про зовсім іншу земельну ділянку по АДРЕСА_1, площа якої приблизно 0,3293 га, межі якої ніколи ніким не визначались (не закріплювались) і на місцевості (в натурі) не встановлювались, кадастровий номер якої не присвоювався, технічна документація на яку не складалася, рішення Сумської міської ради щодо надання якої в оренду не приймалось.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відображені в акті № 59 перевірки дотримання третім відповідачем вимог земельного законодавства від 21.05.2013 року результати перевірки: щодо дотримання третім відповідачем меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка; стосовно виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; щодо відсутності самовільно зайнятих земель; щодо збереження межових знаків меж земельної ділянки - суперечать дійсним обставинам справи та всім іншим вищезгаданим доказам у даній справі.

Спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1, що знаходиться за огорожею № 1- 3 - металевою, металевою сіткою, площею 0,3293 га, яка не підтверджена технічною документацією на цю земельну ділянку (землевпорядної документації на цю земельну ділянку не існує, оскільки вона не складалась), межі якої не визначались і не закріплювались на місцевості (в натурі), кадастровий план якої не складався, кадастровий номер якій не присвоювався, рішення щодо надання в оренду якої третьому відповідачеві та іншим відповідачам Сумською міською радою не приймалось, є самовільно зайнятою відповідачами земельною ділянкою, а тому позовні вимоги прокурора та позивача щодо звільнення цієї земельної ділянки шляхом демонтажу огорожі є правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Твердження третього відповідача про те, що ним з 2007 року і до цього часу вживаються заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів саме на спірну земельну ділянку не відповідають дійсності.

Як зазначалось вище, у 2008 році третій відповідач вживав заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів (договору оренди) земельної ділянки площею 0,4669 га по АДРЕСА_1 під будівництво багатоквартирних будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями торгівлі та підземними гаражами. Жодного доказу на підтвердження того, що третій відповідач вживав такі заходи у 2009 році матеріали даної справи не містять. Є декілька документів (а.с. 138,141,142), які свідчать про те, що відповідач здійснював переписку щодо земельної ділянки площею 0,4669 га під будівництво багатоповерхових будинків у травні 2010 року з Управлінням архітектури та містобудування та Сумським міським управлінням земельних ресурсів. Жодного доказу того, що третій відповідач вживав заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на будь-яку земельну ділянку у 2011 році суду та 2012 році не надано.

27 березня 2013 року (після складання акту № 20 від 06.03.2013 року перевірки дотримання другим відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки в АДРЕСА_1) третій відповідач звернувся до Сумської міської ради з листом № 41 від 26.03.2013 року, в якому просив з метою врегулювання земельних правовідносин продовжити йому термін користування земельною ділянкою площею 0,4669 га на 5 років під будівництво багатоповерхових житлових будинків з гаражами по АДРЕСА_1, а не по спірній земельній ділянці, рішення про надання якої в оренду Сумською міською радою не приймалось.

Лише після порушення провадження у даній справі третій відповідач 18.04.2013 року звернувся до Сумської міської ради з заявою № 59 від 17.04.2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 за цільовим призначенням - під розміщеними автогаражними господарськими будівлями і спорудами та гаражного будівництва площею 3293 кв. м. у зв`язку з набуттям ним права власності на нерухоме майно згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року, укладеного між ВАТ «Selmi» та ПП «Суми-Капітал». При цьому слід зазначити, що в договорі купівлі продажу нерухомого майна від 17.05.2007 року не зазначена площа земельної ділянки, на якій знаходиться відчужуване майно, а відтак відсутні підстави вважати, що до третього відповідача з переходом права власності на певні об`єкти нерухомого майна перейшло право на користування певними земельними ділянками, зайнятими тими об`єктами нерухомого майна, та частинами земельних ділянок, які необхідні для їх обслуговування, оскільки розміри та межі тих ділянок (їх частин) не визначались (не встановлювались).

За таких обставин безпідставними та необґрунтованими є твердження третього відповідача, що ним з 2007 року вживалися і на даний момент вживаються заходи щодо оформлення права саме на спірну земельну ділянку, оскільки фактично з 2008 року по березень 2013 року включно (з чотирьохрічними перервами) третім відповідачем вживалися заходи щодо оформлення права на іншу земельну ділянку площею 0,4669 га та з іншим цільовим призначенням - під будівництво багатоповерхових будинків і лише 18.04.2013 року (під час розгляду даної справи в суді) третій відповідач звернувся до позивача з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 3293 кв. м. під розміщеними автогаражними господарськими будівлями і спорудами та гаражного будівництва.

Той факт, що в період з березня 2008 року по березень 2013 року третій відповідач вживав заходи щодо оформлення права користування на земельну ділянку площею 0,4669 га з цільовим призначенням - під будівництво багатоповерхових будинків, а лише з 18.04.2013 року (під час розгляду даної справи в суді) почав вживати заходи щодо оформлення права користування на іншу-спірну земельну ділянку площею 3293 кв. м. під розміщеними автогаражними господарськими будівлями і спорудами та гаражного будівництва беззаперечно підтверджується матеріалами даної справи і безумовно свідчить про фактичне використання спірної земельної ділянки трьома відповідачами (це підтверджується договорами від 01.02.2013 року між відповідачами щодо співпраці по фактичному використанню спірної земельної ділянки під автостоянку) за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування (позивача) про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо спірної земельної ділянки і такі дії відповідачів не є правомірними. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» такі дії відповідачів є самовільним зайняттям спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1, огородженої металевою сіткою, а відтак, згідно ст. 152 та ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайнята відповідачами спірна земельна ділянка підлягає звільненню шляхом демонтажу металевої огорожі - металевої сітки.

Згідно ст. 49 ГПК України, з першого та другого відповідачів підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір в розмірі по 573,50 грн. з кожного, а з третього відповідача - в розмірі 1147,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13,14 Конституції України, ст.ст. 1-3,12,83,92,93,120,124-126,152,212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 1-7,13-17 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 32-34,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Приватне виробничо-комерційне мале підприємство «НАСА» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, ідентифікаційний код 14014342) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, огорожену металевою сіткою.

3. Зобов`язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, огорожену металевою сіткою.

4. Зобов`язати Приватне підприємство «Суми-Капітал» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, ідентифікаційний код 31014139) демонтувати металеву огорожу та металеву сітку, розміщену на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

5. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, ідентифікаційний код 14014342) в доход державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір у розмірі 573,50 грн.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір у розмірі 573,50 грн.

7. Стягнути з Приватного підприємства «Суми-Капітал» (40009, м. Суми, вул.. Пролетарська, 69, ідентифікаційний код 31014139) в доход державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

Повне рішення складено 21.06.2013 року

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО