Постанова № 31981302, 20.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року № 813/3877/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костецького Н.В.

суддів: Хоми О.П., Кузана Р.І

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Колиби М.М.

представника відповідача Коцюбинського П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м. Львова (далі - УПФУ в Галицькому районі м. Львова) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної виконавчої служби України, в якій просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. та начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. від 26.04.2013 року неправомірними;

- скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2013 року ВП 36952155;

- скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. від 26.04.2013 року;

- зобов'язати старшого державного виконавця прийняти до виконання та виконати вимогу про сплату боргу № Ю-0171у від 09.01.2013 року (КП ЛОР «Управління капітального будівництва»).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.03.2013 року на адресу УПФУ в Галицькому районі м. Львова надійшла постанова від 13.03.2013 року про відмову у виконавчого провадження, винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Рагімовою А.Н. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» - наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Зокрема, згідно оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідачем зазначено, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано начальником УПФУ в Галицькому районі м. Львова - Паленик І.О. Проте, до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано документів підтверджуючих повноваження Паленик І.О. Також підпис заявника не скріплено печаткою організації. Зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження. Керуючись ч. 4, 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» позивач зазначає, що заяву щодо виконання вимоги про сплату боргу від 09.01.2013 року №Ю-0171 подано начальником управління, що є керівником УПФУ в Галицькому районі м. Львова, а не представником, тому немає бути підтвердження щодо його повноважень. Крім того посилання відповідача на те, що також підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є те, що підпис заявника не скріплено печаткою організації, на думку позивача не є обґрунтоване. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Вимога про сплату боргу від 09.01.2013 року №Ю-0171 підписана посадовою особою - начальником УПФУ в Галицькому районі м. Львова Паленик О.І. та скріплена гербовою печаткою. Жодних інших норм про зкріплення підпису заявника печаткою організації в Законі України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, немає. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в обґрунтування позовної заяви, та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначивши, що відповідачем правомірно, на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішень винесено оскаржувані позивачем постанови щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу від 09.01.2013 року №Ю-0171. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на його думку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 року за №2407/04-34 позивачем на адресу ВПВР Державної виконавчої служби України подано заяву (а.с.6) згідно якої УПФУ в Галицькому районі м. Львова направляє до виконання вимогу про сплату боргу № Ю-0171у від 09 січня 2013 року про стягнення з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» (ЄДРПОУ 20780431, м.Львів, вул.Чайковського, 17, р/р26003708977613 Аваль, МФО 380805 ) на користь управління на р/р 37193101001307 ГУДКУ У Львівській області, МФО 825014 - 27 657, 40 грн., зазначаючи, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Виконавче провадження просить здійснювати у строки та у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно вказаної заяви позивач відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення виконання вимоги про сплату боргу просив також накласти арешт на кошти та майно боржника (провести опис) та оголосити заборону на його відчуження, про що винести постанову відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Про задоволення клопотання або його відмову не пізніше наступного дня просив надіслати копію постанови згідно ч. 5 ст. 25 вищезазначеного Закону (а.с.6).

На додаток до поданої заяви УПФУ в Галицькому районі м. Львова долучено вимогу про сплату боргу № Ю-0171у від 09 січня 2013 року та копію повідомлення про вручення вимоги боржнику.

13.03.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ю-0171у від 09.01.2013 року про стягнення з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» на користь УПФУ в Галицькому районі м. Львова 27 657, 40 грн. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 36952155 (а.с.8).

Згідно зазначеної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2013 року ВП 36952155 вбачається, що відповідно до п. 2.11. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні мають бути посвідчені такими документами: а) довіреністю фізичної особи; б) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); в) рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна. Заяву про відкриття виконавчого провадження подано начальником УПФУ в Галицькому районі м. Львова - Паленик І.О. Проте, до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано документів підтверджуючих повноваження Паленик І.О. Також підпис заявника не скріплено печаткою організації. Зазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження. Ураховуючи наведене, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Державної виконавчої служби України було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження.

05.04.2013 року за вих.№4803/0619 УПФУ в Галицькому районі м. Львова начальнику відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволову В.А. подано скаргу на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої позивач просив визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати винесену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2013 року ВП 36952155, відкрити виконавче провадження та виконати вимогу про сплату боргу № Ю-0171у від 09.01.2013 року (а.с.9-10).

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. від 26.04.2013 року ВП №36952155 за результатами розгляду скарги УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 05.04.2013 року №4803/0619 постановлено визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №36952155 такими, що вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень (а.с.11).

Згідно відмітки на постанові від 26.04.2013 року ВП №36952155, така була отримана позивачем 13.05.2013 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон України №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст. 2 Закону України №606-XIV).

Частиною 1 статті 11 Закону України №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 Закону України №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (п.8 ч.2 ст.17 Закону України №606-XIV).

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно до ст. 19 Закону України №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника (ч.2 ст.19 Закону України №606- XIV).

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження (ч.3 ст. 19 Закону України №606- XIV).

Згідно ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстави, за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Закону України №606-XIV.

Згідно оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2013 року ВП 36952155 така винесена державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» - наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

На обґрунтування правомірності наведених висновків, відповідач в оскаржуваній постанові від 13.03.2013 року ВП 36952155 посилається на положення ст. 9 Закону України №606-XIV, згідно якої участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Надалі зазначаючи п.2.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (в якому перелічені документи, що підтверджують повноваження представників сторін), державний виконавець вказує, що до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано документів підтверджуючих повноваження Паленик І.О. Підпис заявника не скріплено печаткою організації (а.с.8).

Як вбачається з вимоги про сплату боргу від 09.01.2013 року № Ю-0171у (а.с.7) така підписана начальником УПФУ в Галицькому районі м. Львова та скріплена гербовою печаткою державної установи - УПФУ в Галицькому районі м. Львова. В тому числі, заява щодо виконання вимоги про сплату боргу від 09.01.2013 року №Ю-0171 (а.с.6) також була подана та підписана начальником управління, що є керівником вказаної державної установи.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України №606-XIV виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Відтак вимога про сплату боргу від 09.01.2013 року № Ю-0171у відповідає вимогам передбаченим Законом України №606-XIV до виконавчого документа та пред'явлена до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Крім того, суд звертає увагу, що оскільки в даному випадку заява про відкриття провадження та виконавчий документ скеровані для виконання Державній виконавчій службі України державним органом - УПФУ в Галицькому районі м. Львова, такі підписані саме керівником цієї установи, що не потребує подання документів, що посвідчують право представництва юридичної особи.

Також, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України №606-XIV підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Однак, посилаючись на наведену правову норму відповідач в оскаржуваних постновах не зазначив які саме передбачені законом обставини виключають здійснення виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2013 року ВП 36952155 та постанова начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. від 26.04.2013 року ВП №36952155 є необґрунтованими, а відтак підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. та начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В.А. від 26.04.2013 року неправомірними, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки оскаржувані дії суб'єктів владних повноважень є способом реалізації наданої їм компетенції в межах Конституції України (ст.19), Закону України «Про виконавче провадження», а такими є саме відповідні рішення прийняті такими суб'єктами владних повноважень (оскаржувані постанови), відтак відсутні правові підстави для задоволення заявленої позовної вимоги у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд також вважає за необхідне постановити рішення, яким зобов'язати Державну виконавчу службу України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова № Ю-0171 від 09.01.2012 року відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням норм ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2013 року ВП №36952155 та постанову начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 26.04.2013 року ВП №36952155.

3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова № Ю-0171 від 09.01.2012 року відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

4. В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2013 року

Головуючий суддя Костецький Н.В.

Суддя Хома О.П.

Суддя Кузан Р.І.