Постанова № 31978706, 19.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа № 914/961/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Якімець Г.Г.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача: з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець

на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2013 року, суддя Кидисюк Р. А. у справі № 914/961/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Овочі-фрукти", м. Трускавець

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець

про стягнення 68879,98 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2013 року позовні вимоги ТзОВ "Овочі-фрукти" задоволено та стягнено з ТзОВ "Трускавецьінвест" на користь ТзОВ "Овочі-фрукти" 67 497,37 грн. заборгованості, 1 382,61 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт прийняття товару відповідачем, а доказів повної оплати заборгованості за поставлений товар не надано.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року, суд в порядку ст. 89 ГПК України виправив допущену описку в тексті рішення від 02.04.2013 року у даній справі, а саме: слова та цифри « 67 497,37 грн. основного боргу та 1 382,61 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору» замінив на слова ти цифри: « 65 497,37 грн. основного боргу та 1 347,69 грн. 3% річних та 1669,67 грн. судового збору».

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Трускавецьінвест» 65 497,37 грн. основного боргу та 1 347,69 грн. 3% річних та 1669,67 грн. судового збору, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що судом не взято до уваги факт проплати відповідачем у березні 2012 року 4000,00 грн, а при своїх розрахунках суд зазначив, що проплачено було лише 2000,00 грн.

Скаржник також покликається на те, що при здійсненні розрахунку 3% річних не було враховано один платіж від 01.03.2013 року на суму 2000,00 грн., а тому розрахунок було проведено невірно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що з врахуванням ухвали суду про виправлення помилки рішення є правильним т підстав для його скасування немає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, упродовж листопада 2010 року - вересня 2011 року відповідач придбав у позивача товар на загальну суму 490 206,96 грн., в тому числі: в листопаді-грудні 2010 р. - на суму 70981,85 грн.; в січні 2011 р. - на суму 57066,90 грн.; в лютому 2011 р. - на суму 46618,95 грн.; в березні 2011 р. - на суму 79219,32 грн.; в квітні 2011 р. - на суму 81001,08 грн.; в травні 2011 р. - на суму 68827,44 грн.; в червні 2011 р. - на суму 74245,66 грн.; в липні 2011 р. - на суму 12245,76 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.26-122, том 1).

Всупереч домовленості між сторонами, відповідач оплату за придбаний товар після його отримання в повному обсязі не провів, за отриманий товар розрахувався частково шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача всього на загальну суму 397709,59 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписок Трускавецького відділення ЛОД АТ «Райффайзен Банк «Аваль» (а.с. 123-203, том 1).

30 червня 2011 року відповідач надіслав позивачу гарантійний лист за №1095 щодо відтермінування оплати за поставку товару на суму 75 000 грн. до 20.07.2011 року (а.с. 212, том 1). Однак, ці зобов'язання залишилися без виконання.

Як вбачається з Акту звірки розрахунків станом на 01.10.2011 року сума боргу відповідача перед позивачем становила 92 497,59 грн.

21.01.2012 р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу за №12 про сплату заборгованості в розмірі 92497,59 грн.

Із врахуванням часткової проплати відповідачем заборгованості, а саме: в жовтні 2011р. 2000,00 грн.; в листопаді 2011р. 3000,00 грн.; в грудні 2011р. 5000,00 грн.; в січні 2012 р. 5000,00 грн.; в лютому 2012 р. 4000,00 грн.; в березні 2012 р. 4000,00 грн.; в квітні 2012 р. 4000,00 грн., борг відповідача перед позивачем становив 65497,37 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів погашення всієї суми основного боргу відповідач не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 65 497,37 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, претензію №12 про сплату боргу від 21.01.2012 року відповідач отримав 24.01.2012 року. Договором, укладеним між сторонами не встановлений строк оплати товару. Позивач, скориставшись своїм диспозитивним правом, в позовній заяві просить стягнути з 31.01.2012 року 3 % річних, що є правом позивача і ця вимога не суперечить закону. Отже, від суми боргу 65497,37 грн. 3 % річних складе суму 1347,69 грн., про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що судом не врахована часткова оплата відповідачем товару на 2 000,00 грн. спростовується прийнятою місцевим господарським судом ухвалою від 22.04.2013 року (а.с.252а-252б, том 1), відповідно до якої , суд в порядку ст. 89 ГПК України виправив допущену описку в тексті рішення від 02.04.2013 року у даній справі, а саме: слова та цифри « 67 497,37 грн. основного боргу та 1 382,61 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору» замінив на слова ти цифри: « 65 497,37 грн. основного боргу та 1 347,69 грн. 3% річних та 1669,67 грн. судового збору». В зв'язку з чим, підстав для зміни рішення першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Трускавецьінвест" витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2013 року в справі №914/961/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" б/н від 12.04.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Р.І.Марко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови

виготовлено 21.06.2013р.