Постанова № 31976639, 04.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 21731/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й., Святецького В.В., Пліша М.А., Балабух Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-6245/09/2270/12 за позовом торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс» до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

06.07.2009 р. торгівельно-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Сантекс» (далі - ТзОВ «Сантекс») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області (далі - ДПІ у Дунаєвецькому районі) від 22.05.2009 р. за №№ 0001162340/0, 0022201740/0 та 0001172340/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання укладеного у письмовій формі договору від 01.01.2008 р. з ПП «Мост», який повністю відповідає вимогам ст.207 ЦК України, останнім продано для позивача товарно-матеріальні цінності. Крім того, посадовими особами ДПІ у Дунаєвецькому районі проігноровано копії документів фізичної особи підприємця ОСОБА_5 та безпідставно зменшено валові витрати ТзОВ «Сантекс».

Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству, оскільки при організації планової виїзної перевірки працівниками податкової служби порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 та Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила ДПІ у Дунаєвецькому районі, яка вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що первинні документи, подані позивачем, не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Вважає, що висновок акта перевірки № 414/2340/31653933 від 07.05.2009 р. щодо нікчемності правочину з ПП «Мост» є обгрунтованим, та таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Також стверджує, що на момент проведення перевірки документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у платника були відсутні; крім того, на час розгляду заперечень позивачем не було надано копії Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжні документи про сплату авансових платежів податку з доходів фізичних осіб.

Вважає, що позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 28985,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, протягом березня - квітня 2009 року ДПІ у Дунаєвецькому районі проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Сантекс» з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої прийнято акт за № 414/2340/31653933 від 07.05.2009 р.

Проведеною перевіркою встановлено факт заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2008 року на загальну суму 13541 грн. в результаті зайвого включення накладної № 115 від 26.06.2008 р. від ПП «Плутос-2006». Дану помилку виправлено підприємством самостійно в IV кварталі 2008 року, однак без нарахувань штрафних санкцій.

Крім того, занижено податок на прибуток у зв'язку з відсутністю первинних документів, що підтверджують факт поставки товарів, а саме: металопродукції від ПП «Мост» м.Дніпропетровськ за II квартал 2008 року в сумі 28985 грн.; також не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 134,55 грн.

За наслідками проведеної перевірки та відповідно до встановлених фактів порушень ДПІ у Дунаєвецькому районі 22.05.2009 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за № 0001172340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 36664 грн., в т.ч.: за основним платежем - 24442,50 грн. та за штрафними санкціями - 12221,50 грн.;

- за № 0022201740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 403,65 грн., в т.ч.: за основним платежем - 134,55 грн. та за штрафними санкціями - 269,10 грн.;

- за № 0001162340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на прибуток підприємств на загальну суму 41933 грн., в т.ч.: за основним платежем - 28985 грн. та за штрафними санкціями - 12948 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що податковим органом невірно застосовано норми діючого законодавства України та дано неправильну юридичну оцінку діям в підприємницькій діяльності ТзОВ «Сантекс».

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як видно із матеріалами справи, 01.01.2008 р. між ПП «Мост» та ТзОВ «Сантекс» укладено договір купівлі-продажу металевих виробів.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення валових витрат, чи мали операції із придбання товару реальний характер, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність наданих бухгалтерських документів вимогам закону, з огляду на наступне.

Під час проведення перевірки встановлено відсутність договору в письмовій формі з ПП «Мост» та зазначено позивачем, що поставка від даного підприємства є одноразовою.

Разом з тим, договір купівлі-продажу за № 0108 від 01.01.2008 р., який було надано податковому органу разом із запереченням на акт перевірки ДПІ у Дунаєвецькому районі за № 414/2340/31653933 від 07.05.2009 р., не містить покликань щодо предмета договору (найменування та кількості товару).

Рахунок-фактура за № 389 від 05.05.2008 р., видана на суму 28112,89 грн. (з ПДВ), не містить посилання на будь-який договір чи іншу підставу виставлення такого рахунку.

Того ж дня по рахунку № 389 було перераховано кошти в сумі 28080 грн, що підтверджується копією виписки банку.

Видаткова накладна від 07.05.2008 р. за № 254, що видана на загальну суму 15530,40 грн. (з ПДВ), не містить підпису особи, що отримала товарно-матеріальні цінності. На вказану суму 07.05.2008 р. продавцем була видана податкова накладна за № 1.0705.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що документи, які платник вважає достатнім підтвердженням факту поставок товарно-матеріаль-них цінностей від ПП «Мост» містять суперечливі відомості, що не дозволяють ідентифікувати факт поставки товарно-матеріальних цінностей.

За таких умов надані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат, оскільки в актах не розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт).

Крім того, договір купівлі-продажу № 0108 від 01.01.2008 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема глави 52 Цивільного кодексу України, глави 20 Господарського кодексу України, оскільки статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет договору. Умови про предмет договору повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, а також вимоги до їх кількості. Даний договір не містить вищевказаної інформації, тому з огляду на ст.638 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується із доводами апелянта в тому, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотної умови договору, а саме - його предмета.

З урахуванням наведеного, позивачем неправомірно включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів (послуг), які не підтверджені відповідними первинними документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку та зайво віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів, які не підтверджені первинними документами, через що занижено податкове зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що посадові особи податкового органу проігнорували копії документів фізичної особи підприємця ОСОБА_5, які позивач подав до суду першої інстанції, виходячи з того, що на момент перевірки вищезазначені документи у позивача були відсутні, крім того на час розгляду заперечень не було надано копії Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжні документи про сплату авансових платежів податку з доходів фізичних осіб.

Із змісту Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слідує, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні належні первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до складу валових витрат, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв правомірно.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-6245/09/2270/12, - скасувати.

В задоволенні позову торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Сантекс» до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі Хмельницької області а про скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В. Святецький

М.А. Пліш

Постанова складена у повному обсязі 07 червня 2013 року.