Ухвала суду № 31976495, 04.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 32152/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й., Святецького В.В., Пліша М.А., Балабух Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року в адміністративній справі № 2а-2670/10/1970 за позовом спільного українсько-іспанського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Санза-топ» до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення та повернення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

26 липня 2010 року спільне українсько-іспанське підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Санза-топ» (далі - СП ТзОВ «Санза-топ») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкове повідомлення-рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі - Бережанська МДПІ) за № 0000231502/0/2756 від 23.04.2010 р. і повернути з державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2010 року в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що податковим органом при проведенні камеральної перевірки не надано належної правової оцінки трьохсторонньому правочину від 25.01.2010 р., згідно якого зобов'язання ТзОВ «Ойл карт центр» із поставки пально-мастильних матеріалів (далі - ПММ) перед СП ТзОВ «Санза-топ» взяла на себе третя сторона - ТзОВ «Континент нафто трейд».

Тому позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим. Приймаючи дане повідомлення-рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та діяв у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є підстави для його скасування.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Бережанська МДПІ, яка вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту недостатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів та сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку; обов'язковою умовою є наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, що має містити повну або скорочену назву юридичної особи, податковий номер платника податку, місце розташування юридичної особи.

Проте, позивачем не надано для перевірки податкові накладні на попередню оплату ТзОВ «Ойл карт центр», а сплачену суму включено суб'єктом господарювання до суми бюджетного відшкодування, крім того ПДВ в сумі 5000 грн. хоч і було сплачено в ціні товару, однак не постачальнику товару, а іншій особі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення, з наступних міркувань.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічні норми закріплені в Законі України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 р.

Як встановлено судом, між СП ТзОВ «Санза-топ» та ТзОВ «Ойл карт центр» 25.11.2008 р. укладено договір купівлі-продажу ПММ. На виконання умов цього договору 21 та 22 січня 2010 року СП ТзОВ «Санза-топ» було перераховано платіжними дорученнями за № 1853 та № 1886 кошти під майбутню поставку товару в сумі 30000 грн. За правилами пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.3.1 п.7.3ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) ТзОВ «Ойл карт центр» було виписано податкові накладні за № 20880 від 21 січня та за № 20881 від 22 січня 2010 року, сума ПДВ за якими склала 5000 грн.

25.01.2010 р. між ТзОВ «Ойл карт центр», СП ТзОВ «Санза-топ» та третьою стороною - ТзОВ «Континент нафто трейд» укладено правочин за № СК-Т/060, згідно з яким обов'язок із поставки ПММ в рахунок перерахованих 30000 грн. авансу було покладено на третю сторону - ТзОВ «Континент нафто трейд». Цього ж дня первісним дебітором - ТзОВ «Ойл карт центр» виписано розрахунки за №№ 14438/20880 та 14439/20881 коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних від 21 січня 2010 року № 20880 та від 22 січня 2010 року № 20881, відповідно до яких контрагент позивача відкоригував свої податкові зобов'язання із ПДВ, а СП ТзОВ «Санза-топ» відповідно податковий кредит.

Між позивачем та ТзОВ «Ойл карт центр» було проведено звірку взаємних розрахунків, якою підтверджено факт отримання коштів в сумі 30000 грн. та недопоставку ПММ на таку ж суму.

В січні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту включено суму ПДВ згідно із податковими накладними ТзОВ «Континент нафто трейд», а суму за отриманий товар сплачено ТзОВ «Ойл карт центр».

23.04.2010 р. Бережанською МДПІ прийнято податкове-повідомлення рішення за № 0000231502/0/2756, згідно якого контролюючим органом на підставі акта документальної невиїзної перевірки за № 172/15-02/31274081 від 15.04.2010 р. позивачу зменшено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ в розмірі 5000 грн., за порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме - завищення суми бюджетного відшкодування із даного податку на 5000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні та дотримано умов щодо від'ємного значення різниці податкових зобов'язань і податкового кредиту окремого звітного періоду, крім того, від'ємне значення сплачене постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із вищезазначеного та наступного.

Відповідно до вимог п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Положеннями пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Однак, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, не дозволялось включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту недостатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів та сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Обов'язковою умовою є наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, що має містити повну або скорочену назву юридичної особи, податковий номер платника податку, місце розташування юридичної особи. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Як видно із матеріалів справи, зокрема Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року, на суму передоплати за майбутню поставку товару ТзОВ «Ойл карт центр» було видано позивачу податкові накладні від 21 січня 2010 року № 20880 та від 22 січня 2010 року № 20881 на загальну суму 30000 грн., із яких сума ПДВ - 5000 грн. Як видно із того ж Реєстру, надалі сторонами розрахунки було відкориговано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс спірну суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Оцінюючи в сукупності все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Бережанською МДПІ неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000231502/0/2756 від 23.04.2010 р., яким позивачу СП ТзОВ «Санза топ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5000 грн.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи змін рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року в адміністративній справі № 2а-2670/10/1970, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В. Святецький

М.А. Пліш

Ухвала складена в повному обсязі 07 червня 2013 року.