Рішення № 31975814, 17.06.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/2332/13-ц

2/256/835/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2013 року м. Донецьк

Калінінській районний суд м. Донецька Донецької області у складі:

головуючої судді- Гладкої І.А.,

при секретарі- Уваровій А.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача- ОСОБА_1,

відповідача- не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір згідно умов якого, позивач зобовязався передати у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 39460 грн. та на умовах обумовлених цим договором, а відповідач зобовязався повернути кредит і сплатити проценти у розмірі 16,99 % річних. Як зазначив позивач, свої обовязки згідно договору, він виконав в повному обсязі. У жовтні 2011 року відповідач погасив заборгованість у розмірі 110,25 грн., замість 359,51 грн., з листопада 2011 року погашення заборгованості припинилось. У березні 2012 року відповідач сплатив суму відсотків в розмірі 144,34 грн., замість 287,04 грн. З квітня 2011 року сплату відсотків відповідачем було припинено. Таким чином загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 22308,85 грн. У звязку з несвоєчасним виконанням кредитного договору, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 33,98%, яка станом на 18 січня 2013 року становила 2021,88 грн.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяви та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або, якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного процесуального кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 540 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629, 638 Цивільного кодексу України встановлено що договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобовязань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено, що 11 квітня 2008 року, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 1Ф-2630 відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 39460 грн. на строк до 10 квітня 2015 року зі сплатою 16,99 % річних.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, але не менш однієї гривні за кожен день прострочення.

Як вбачається судом із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, заборгованість відповідача по кредитному договору 1Ф-2630 від 11 квітня 2008 року станом на 18 січня 2013 року складає: 19619,83 грн. неповернута сума кредиту; 2689,02 грн. розмір прострочених відсотків, а загалом 22308,85 грн.; пеня в сумі 2021,88 грн.

Аналіз фактично встановлених обставин справи та вимог цивільного законодавства дозволяє суду зробити висновок про те, що позивач надав суду безспірні докази щодо наявності непогашеної відповідачами заборгованості за кредитним договором.

Отже, з огляду на фактично встановлені під час розгляду обставини даної цивільної справи, суд вважає, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 525, 526, 527, 530, 540, 549, 551, 553, 554, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість за кредитним договором № 1Ф-2630 від 11 квітня 2008 року у розмірі 22308,85 грн., у тому числі, неповернута сума кредиту 19619,83 грн.; розмір прострочених відсотків 2689,02 грн.; розмір пені про простроченій заборгованості 2021,88 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на п/р № 290999901 в Публічному акціонерному товаристві «Кредобанк», МФО 325365, ЄДРПОУ 22360822.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 (що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяІ.А. Гладка

17.06.2013