Ухвала суду № 31973272, 06.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 818/498/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/498/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-С"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-С", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах №0006251503/43733 від 18 вересня 2012 року щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114961,88 грн. в т.ч. основного платежу 91969,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій 22992,38 грн., в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41608,13, в т.ч. основного платежу 33286,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій 8321,63 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/498/13-а адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-С" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах від 18 вересня 2012 року №0006251503/43733 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41608,13 грн., в т.ч. основного платежу - 33286,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 8321,63 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що висновки акту камеральної перевірки № 2317/15-319/34743914 від 17.08.2012 року щодо неврахування податкової накладної №5060025 від 05.06.2012 року на суму податку на додану вартість 33286,50, є правомірними. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/498/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що фахівцями податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за червень 2012 року, про що було складено акт №1242/2210/32236010 від 13.07.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0006251503/43733, яким позивачу було донарахувано грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114961,88 грн. в т.ч. основного платежу 91969,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій 22992,38 грн.

Позивач, не погодившись з рішенням податкового органу, скористався правом адміністративного оскарження в порядку норм ст. 56 ПК України та звернувся зі скаргами до Державної податкової служби в Сумській області (№25 від 25.09.2012 року) та до Державної податкової служби України (№60 від 19.10.2012 року). Рішенням ДПС регіонального рівня, а в подальшому ДПС України, скаргу позивача було залишено без задоволення, відповідно рішення-повідомлення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було прийнято помилковий висновок порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Єврокар".

Як свідчать матеріали справи, позивачем було придбано у ТОВ "Єврокар" автомобіль Skoda Octavia А5 Ambition 1.8 ТSІ/112кw 6АG, що підтверджується: актом приймання-передачі №04/27/3801 від 03.05.2012, актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 05.06.2012, актами приймання-передачі на реалізацію від 05.06.2012, товарно-транспортною накладною серії 12ААБ №898180, видатковою накладною №ЕРА-005277 від 05.06.2012, податковою накладною №506025 від 05.06.2012, платіжним дорученням №526 від 05.06.2012 та реалізовано фізичній особі, що підтверджується: договором від 05.06.2012 № 81/12-авто, довідкою-рахунком серії ДПІ №567330 від 05.06.2012, актом приймання-передачі покупцеві від 05.06.2012.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2012 року було допущено помилку в частині номеру податкової накладної, виписаної ТОВ "Єврокар" - замість вірного №506025 зазначено № 5060025.

Відповідно до Наказу ДПС України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення", виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Листом № 34103/10/15-345 від 02.08.2012 року ДПІ у м. Сумах повідомила позивача про наявність розбіжностей реєстру виданих та отриманих податкових накладних з постачальником ТОВ "Єврокар" та Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 15).

Листом від 30.08.2012 р. (одержаний адресатом 07.09.2012 р.) позивач повідомив відповідача про допущення технічної помилки в частині номеру податкової накладної, виписаної ТОВ "Єврокар", виправлення даної помилки методом "Сторно" та надав копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарської операції (а.с. 16).

Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням, що оскаржується, є той факт, що позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних помилково замість №506025 податкової накладної було внесено №5060025. Виходячи саме з цієї помилки, ДПІ у м. Сумах, зроблено висновок, що ТОВ "Автоцентр-С" відображено по контрагенту ТОВ "Єврокар" податкову накладну №5060025 від 05.06.2012 на загальну суму 199719,00 грн., в т.ч. ПДВ 33286,50 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №506025 від 05.06.2012 зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі виданих податкових накладних, про що свідчить відповідна квитанція №1 та Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджується прийняття податкової накладної від 05.06.2012 № 506025 до Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 65, 66).

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Абзацом 2 п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що оскільки документальна перевірка проводиться на підставі не лише регістрів податкового та бухгалтерського обліку, а й первинних документів, а встановлену законом відповідальність платник податку несе у випадку, якщо суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, тому судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту за червень місяць, підтверджується податковою накладною від 05.06.2012 № 506025, виписаною ТОВ "Єврокар", яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також колегія суддів зазначає, що факт зазначення підприємством у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних невірного номеру податкової накладної, виписаної ТОВ «Єврокар», не тягне за собою позбавлення позивача права на податковий кредит та нарахування штрафних санкцій, оскільки помилкове зазначення реквізитів саме у реєстрі отриманих податкової накладної не передбачений Податковим кодексом України як підстава для неврахування податкового кредиту за наявності в натурі належної податкової накладної, проте з іншими реквізитами. Податковий кредит підтверджується податковою накладною (відсутність якої - від 05.06.2012 № 506025 - під час перевірки актом перевірки не встановлено). Допущення технічної помилки в частині її номеру позивач повідомляв відповідача листом від 30.08.2012 з додаванням копії належної податкової накладної, проте вказані обставини відповідачем перевірені не були.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується наявною у позивача податковою накладною від 05.06.2012 № 506025 виписаною ТОВ "Єврокар".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені діючим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/498/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 818/498/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.