Постанова № 31971505, 20.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.06.2013 р. справа №905/41/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. при секретарі Ложка Н.Л.від позивача:Ященко Р.Ю. - за дов. № 14-51 від 22.03.13 р.від відповідача:Шаров В.В. - за дов. б/н від 14.12.12 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід14.03.2013 рокуу справі№ 905/41/13-г (суддя Шилова О.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецькпростягнення 9536 грн. 02 коп. втрат від інфляційних процесів, 23640 грн. 56 коп. пені, 3 % річних у розмірі 4575 грн. 59 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецьк про стягнення 9536 грн. 02 коп. втрат від інфляційних процесів, 23640 грн. 56 коп. пені, 3 % річних у розмірі 4575 грн. 59 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Донецькоблгаз", м. Донецьк про стягнення 9536 грн. 02 коп. втрат від інфляційних процесів, 23640 грн. 56 коп. пені, 3% річних у розмірі 4575 грн. 59 коп. були задоволені частково. Розмір стягуваної суми пені зменшено до 11820 грн. 28 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Донецькоблгаз", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 11820 грн. 28 коп. пені та 4575 грн. 59 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 14.03.13 р. в частині відмови у стягненні пені в сумі 11820 грн. 28 коп. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в сумі 11820 грн. 28 коп., в яких було відмовлено, задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач усно в судовому засіданні висловив заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/41/13-г та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Донецькоблгаз" (Покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2147/11/1, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.1 договору зазначено, що договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.11 р. до 31.12.12 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

З актів приймання-передачі природного газу від 30.11.11р., 31.12.11р., 31.01.12р.; 29.02.12р., 31.03.12р., 30.04.12р., 31.05.12р., 30.06.12р. вбачається, що відповідач прийняв від позивача у листопаді 2011р. - червні 2012р. імпортований природний газ на підставі договору в обсязі 2345826 куб.м. на загальну суму у розмірі 8997393 грн. 91 коп. Зазначені Акти підписані обома сторонами без зауважень та заперечень і скріплені печатками підприємств сторін. Тобто позивач свої зобов'язання за договором у листопаді 2011р. - червні 2012р. виконав належним чином, однак відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у листопаді 2011р. - січні 2012р., у встановлений договором термін не виконав.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача на його користь 9536 грн. 02 коп. втрат від інфляційних процесів, 23640 грн. 56 коп. пені та 3 % річних у розмірі 4575 грн. 59 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 7.2 договору за загальний період прострочки з 15.12.11 р. по 24.02.12 р. у розмірі 23640 грн. 56 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 23640 грн. 56 коп., нарахованої на заборгованість: за листопад 2011 року - у сумі 7224 грн. 04 коп. за період 15.12.2011р. - 27.12.2011р.; за грудень 2011 року - у сумі 7652 грн. 22 коп. за період 15.01.2012р. - 27.01.2012р.; за січень 2012 року - у сумі 8764 грн. 30 коп. за період 15.02.2012р. - 24.02.2012р.

В той же час, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума штрафу надмірно велика та не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 50% та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 11820 грн. 28 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 15.12.11 р. по 24.02.12 р. у розмірі 4575 грн. 59 коп. та інфляційні за період з 15.12.11 р. по 24.02.12 р. у розмірі 9536 грн. 02 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 15.12.11 р. по 24.02.12 р. у розмірі 4575 грн. 59 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Також судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з 15.12.11 р. по 24.02.12 р. у розмірі 9536 грн. 02 коп., нарахованих на заборгованість за газ, поставлений у листопаді 2011р. - січні 2012р., оскільки позивач нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є помісячним процесом і нарахування її за період менше ніж місяць суперечить діючому законодавству України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 11820 грн. 28 коп. пені та 4575 грн. 59 коп. 3% річних із відмовою у задоволенні позову в частині нарахування інфляційних та частково пені.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. у справі № 905/41/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. у справі № 905/41/13-г залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. у справі № 905/41/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.