Ухвала суду № 31969777, 12.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа №0915/1072/2012

Провадження № 22ц/779/1527/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції: Гургула В.Б.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.

секретаря Турів О.М.

з участю: представника апелянта Гайдей В.В., представника позивача Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Тисменицького районного суду від 12 червня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 12 червня 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 21173 грн. заборгованості за кредитним договором.

У березні 2013 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Тисменицького районного суду від 16.05.2013 року залишено без задоволення.

На дане заочне рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення без його участі не повідомивши його про час та місце розгляду справи, чим позбавив його, як сторону в справі на захист у судовому процесі, зокрема подати докази та заперечення на позов, а також можливості заявити клопотання щодо застосування строків спеціальної позовної давності до вимог щодо стягнення пені по кредиту.

Апелянт також вказує, що згідно із вимогами ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення для справи. Вважає, що нарахована пеня 10088,47 грн. є неспівмірною із сумою заборгованості, яка становить 1065,54 грн.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Апелянт в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечила, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просила залишити в силі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим виникла заборгованість, що станом на 10.11.2011 року становила 21173 грн. 92 коп.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та доводиться матеріалами справи, 24.02.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір №IFXRRX07670069, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 1065,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.02.2008 року.

Згідно умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с. 4 - 7). При цьому, ОСОБА_4 своїм підписом підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з відповідними умовами надання споживчого кредиту, які були надані йому у письмовій формі та про надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк».

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим банк здійснював нарахування штрафних санкцій відповідно до умов зазначеного договору.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 10.11.2011 року заборгованість ОСОБА_4 становила 21173 грн. 92 коп., з яких: 1065 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитом; 8247 грн. 17 коп. - заборгованість за відсотками; 287 грн. 21 коп. - заборгованість з комісії; 10088 грн. 47 коп. - заборгованість з пені; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 984 грн. 47 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. - 3).

Оскільки за існуючими між сторонами договірними правовідносинами банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором від 24.02.2007 року, якими останній користувався та не повернув, колегія суддів вважає, що вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості, заборгованості по відсотках за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, штрафів та пені є обґрунтованими.

Отже, судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу, в межах заявленного позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Тисменицького районного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк