Рішення № 31969741, 12.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7166/2011

Провадження №22ц/779/906/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції - Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач - Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Беркій О.Ю., Шишка А.І.,

секретаря - Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ПАТ «Ерсте Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, примусове виселення з житлового приміщення та стягнення судових витрат.

Просили суд встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна відповідно до Висновку суб'єкта оціночної діяльності, який буде проведено в межах процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». На період реалізації предмета іпотеки просили передати нерухоме майно в управління позивачу, оскільки непередача може суттєво ускладнити його подальшу реалізацію. Просили одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки ухвалити рішення про виселення мешканців з квартири, що підлягає реалізації. Вимоги мотивували тим, що в зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов виконання кредитного договору, укладеного між нею та позивачем, який забезпечено договором іпотеки, укладеним між позивачем та відповідачами, то іпотекодержатель ПАТ «Ерсте Банк» в силу приписів ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п.3.1.5, 5.5, 5.6 договору іпотеки ставить вимогу дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки (двокімнатну квартиру) та його реалізацію.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2012 року позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено частково. Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за рахунок продажу предмета іпотеки заборгованість в сумі 27461,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2011р. складає 218966,98 грн. та 16362,97 грн. пені за порушення умов договору, а всього 235329 (двісті тридцять п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 95 коп. Вартість предмета іпотеки визначено сторонами договору в сумі 161600 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру під №101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві власності в цілому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Агентством по приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківська 14.06.1996, загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею - 32,2 кв.м. Вирішено застосувати процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.41 Закону України «Про іпотеку», шляхом проведення публічних торгів, зазначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна. Стягнуто на користь позивача з відповідачів судові витрати в розмірі 1820 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач оскаржив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2012 року в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідачів з житлового приміщення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт не погоджується з посиланням суду на відсутність доказів щодо відправлення позивачем на адресу відповідачів письмової вимоги про порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору. Оскільки, зі слів апелянта, копії таких листів-вимог із особистими підписами відповідачів містяться в матеріалах справи. А посилання суду щодо відсутності доказів про вручення поштового відправлення, на думку апелянта, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ні ст. 109 ЖК України, ні нормами ЗУ «Про іпотеку» не передбачено надсилання листів-вимог саме засобами поштового зв'язку. Надіслання листів-вимог наручно та вручення їх під розписку, на думку апелянта, відповідає чинному законодавству України. Не погоджується апелянт з відмовою суду у задоволенні позовних вимог з підстав непредставлення позивачем оригіналів зазначених листів-вимог, оскільки відповідно до ч.2 ст.64 ЦПК України жодного клопотання особи, які беруть участь у справі, щодо подання оригіналу листів-вимог не заявляли, а вимога про це судом не оголошувалась.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2012 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про причини суд не повідомили, хоч повідомлення їм направлялись в установленому порядку.

Заслухавши представника апелянта, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду в частині, яка стосується виселення відповідачів з житлового приміщення, не відповідає.

Згідно з положеннями ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. За ч. 3 вказаної статті після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з Кредитним договором №014/0321/18/04477 від 07.09.2007 Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» надало ОСОБА_2 кредит в сумі 25000 доларів США терміном до 06.09.2017 року зі сплатою 13,5% річних (а.с.10-11).

В забезпечення виконання кредитного зобов'язання 07.09.2007 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки №014/0321/18/04477/1 з майновим поручителем, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 за №2328 (а.с.6-9).

Предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира №101, загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - квартира).

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки квартира належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві власності в цілому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Агентством по приватизації державного житлового фонду м. Івано-Франківська 14.06.1996, зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське ОБТІ» 14.08.2007 за №15572004. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами договору в сумі 161600 грн.

Позивач Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" (далі - ПАТ «Ерсте Банк», Банк) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» (ВАТ «Ерсте Банк») (а.с. 38-40).

Згідно Розрахунку заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Ерсте Банк» по Кредитному договору №014/0321/18/04477 від 07.09.2007 станом на 06.06.2011 становила 29514,01 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 235329,95 грн. (з урахуванням курсу НБУ станом на 06.06.2011) (а.с.27-28).

Судом вірно констатовано існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором і правильно звернуто стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги про виселення відповідачів із спірного житла суд помилково послався на те, що доказів того чи відправлялися листи-вимоги відповідачам для поштового вручення з пропозицією добровільно звільнити це житло суду не представлено, як не представлено таких листів в оригіналі для огляду (а.с.81), хоча в іншій частині рішення (а.с.80) суд обґрунтував необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки саме цими листами (а.с. 29-32). Тобто суду для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до приписів ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» таких листів як доказів виконання вимог закону достатньо, а для виселення мешканців на письмову вимогу іпотеко держателя - ні. Таку позицію суд мотивував тим, що на час ухвалення рішення відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України і позовні вимоги щодо примусового виселення не можуть бути задоволені через відсутність порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя.

Цей висновок не відповідає матеріалам справи, що за п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. Згідно з п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин » примусове виселення здійснюється, якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя. На а.с. 29-32 знаходяться копії трьох Листів-вимог Банку, адресованих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Всі листи датовані серпнем 2010 року, кожен з листів отриманий одним з відповідачів особисто під розписку. Це, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивачем було виконано вимоги закону про попереднє повідомлення, оскільки кожен відповідач був особисто повідомлений листом про необхідність звільнення спірного житла. Посилання суду на те, що таке повідомлення не було належним через відсутність доказів направлення листів поштовим зв'язком, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в зазначених документах є власноручні розписки про отримання відповідачами повідомлення.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду в частині відмови у виселенні слід скасувати і ухвалити нове, яким виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2012 року задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2012 року в частині відмови у виселенні скасувати і ухвалити нове.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.Ю. Беркій

А.І. Шишко