Ухвала суду № 31965102, 14.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції - Семіряд І.В.

Категорія 46 Доповідач Жданова В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Жданової В.С.

суддів Принцевської В.П., Барсукової О.І.

при секретарі Маханько В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і покладення відповідних зобов'язань та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , задоволено частково. Також частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розділено рухоме майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступним чином, а саме: визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на наступне майно, виділив її в натурі: мікрохвильову піч «LG», пилосос «Panasonic», телевізор «Samsung», кондиціонер «LG», витяжку «Turbo», телефонний апарат «Panasonic», диван - малютку, стіл - тумбу, комплект меблів для їдальні, тумбу під телевізор, шифоньєр двохстулковий, пуф м'який під пилосос, тумбу для взуття, люстру, комп'ютер у складі системного блоку та TFT монітору «LG», зобов'язавши відповідача ОСОБА_2 передати позивачу ОСОБА_3 вказану частину рухомого майна в технічно справному стані та відповідну наявну документацію на побутову техніку. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на наступне майно, виділив йому в натурі: холодильник «Samsung», пральну машину «Indesit», телевізор «JVC», домашній кінотеатр «Panasonic», ноутбук «ASUS», відеомагнітофон «Akai», меблі «Стінка», диван - ліжко «Прогрес», крісло «Прогрес». Розділено нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступним чином, а саме: визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_2 на ? частку спільного сумісного нерухомого майна - на квартиру АДРЕСА_1, проведено виплату ОСОБА_2 внесеної ОСОБА_3 по квитанції №146 ktb від 14.12.2012 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області р/р 37317004001000 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, код отримувача 26288796, МФО 834016, компенсацію ? частини вартості квартири і у розмірі 82553 гривні 50 копійок. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду змінити в частині визначення ринкової вартості ? частини вказаної квартири, яка підлягає стягненню на його користь. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що визначену судовою будівельно-технічною експертизою Донецького НДІСЕ №4969/23 від 29.11.2012 року вартість квартири 165107 грн. вважає заниженою, оскільки при розрахунку вартості експертом прийнято узагальнений показник площі однокімнатної квартири 26,5 кв.м., але площа спірної квартири складає 31.6 кв.м. Зазначає, що пояснення в судовому засіданні експерта Донецького НДІСЕ Трошина С.В. не переконали його у об»єктивності наданого експертного висновку, тому з метою визначення дійсної вартості 1/2 частини спірної квартири він наполягає на проведенні повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам Харківського НДІСЕ ім.. проф.. М.С. Наполягає на стягненні вартості ? частини квартири, яка буде визначена повторною судовою будівельно-технічною експертизою.

В частині розподілу рухомого майна, предметів побуту тощо рішення суду ОСОБА_2 не оскаржується.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.11.1988 року по 21.12.2009 року.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі сторони придбали за кошти родини рухоме майно, а саме: мікрохвильову піч «LG» вартістю 800 грн., пилосос «Panasonic» вартістю 300 грн., телевізор «Samsung» вартістю 600 грн., кондиціонер «LG» вартістю 2200 грн., витяжку «Turbo» вартістю 600 грн., телефонний апарат «Panasonic» вартістю 169 грн., диван - малютку вартістю 400 грн., стіл - тумбу вартістю 200 грн., комплект меблів для їдальні вартістю 4060 грн., тумбу під телевізор вартістю 450 грн., шифоньєр двохстулковий вартістю 1541,67 грн., пуф м'який під пилосос вартістю 50 грн., тумбу для взуття вартістю 150 грн., люстру вартістю 800 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2600 грн., пральну машину «Indesit» вартістю 1800 грн., телевізор «JVC» вартістю 2100 грн., домашній кінотеатр «Panasonic» вартістю 2100 грн., ноутбук «ASUS» вартістю 5600 грн., відеомагнітофон «Akai» вартістю 600 грн., меблі «Стінка» вартістю 1500 грн., диван - ліжко «Прогрес» вартістю 2600 грн., крісло «Прогрес» вартістю 800 грн., телевізор «Samsung», комп'ютер у складі системного блоку та TFT монітору «LG» .

Також в період перебування у зареєстрованому шлюбі сторони за сумісні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира була придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_2 , кожному із сторін належить на праві власності ? частина квартири. Відповідно висновку судово-технічної експертизи №4969/23 від 29.11.2012 року вартість квартири АДРЕСА_1 складає 165107 грн. ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18.10.2006 року також належить однокімнатна квартира в АДРЕСА_2. Відповідач не заперечує проти отримання компенсації за належну йому частину квартири за ринковою вартістю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно розглянув заявлений позов на підставі наданих сторонами доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про розподіл однокімнатної квартири шляхом виділення позивачці квартири в натурі із стягненням на користь відповідача ? частини її вартості.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині розподілу спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є однокімнатною, є річчю неподільною, яку реально неможливо розділити між сторонами в натурі. Відповідач має на праві власності іншу квартиру, не заперечує проти отримання компенсації за частку квартири за ринковою вартістю, позивачкою ? частина вартості квартири в розмірі 82553,50 грн. внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого сімейного законодавства.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ). Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.п. 23,30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути визнано судом об'єктом спільної сумісної власності подружжя з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Вирішуючи спір про розподіл квартири, яка є сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції врахував, що шлюб між подружжям розірвано, склалися неприязні стосунки у зв»язку з чим спільне користування квартирою є неможливим. Крім спірної квартири, відповідачу на праві власності належить інша квартира, розташована в м. Донецьку, тому стягнення на його користь ? вартості квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам . Відповідач не заперечував проти отримання компенсації за належну йому ? частку квартири за ринковою вартістю. Вартість квартири визначена згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи , складає 165107 грн, ? частина її вартості внесена 82553,50 грн. позивачкою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації, що відповідає вимогам ч.5 ст.71 СК України.

Доводи відповідача в тій частині, що ринкова вартість квартири є більшою, ніж визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи №4969/23 від 29.11.2012 року, оскільки експертом не врахована дійсна площа квартири 31,6 кв.м., є неспроможними. З дослідницької частини висновку вбачається, що за основу розрахунку ринкової вартості спірної квартири прийнята « середньовиважена вартість одиниці об»єкта» та враховано : розташування 9 поверхового будинку коридорного типу забудови кінця 70 років поАДРЕСА_2 , розмір загальної площі 31,6 кв.м., жилої 18,9 кв.м. кухні- 6 кв.м. , співміщений санвузол -2,3 кв.м. тощо. Згідно експертного висновку вартість житла на вторинному ринку у будинку АДРЕСА_1 складає 694,8 у.е./кв.м. З урахуванням розміру загальної площі 31,6 кв.м. ринкова вартість спірної квартири визначена 165107 грн. Вбачається, що оцінка ринкової вартості квартири визначена з урахуванням загальної площі квартири 31,6 кв.м., що спростовує доводи відповідача щодо невірного розрахунку.

В судовому засіданні експерт Трошин С.В. підтвердив обґрунтованість наданого висновку, при винесенні якого ним були застосовані Положення / Національний стандарт №1/ оцінки майна «Загальні положення оцінки майна та майнових прав» , Положення / Національний стандарт №2/ «Оцінка нерухомого майна», затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 та від 28.10.2004 р. №1442.

Представником відповідача не наведено переконливих доказів про те, що ринкова вартість однокімнатної квартири в будинку АДРЕСА_1 у Пролетарському районі м. Донецька є більшою, ніж визначено експертизою. Підстав для призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи не встановлено, оскільки наданий суду експертний висновок містить обґрунтування , узгоджується з матеріалами справи та не викликає сумнівів в його правильності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча судді: