Рішення № 31964388, 12.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Данилюк О.С. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Шевченко В.Ю.,

суддів Новосьолової Г.Г., Біляєвої О.М.,

при секретарі Жарій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство „Державний ощадний банк України" (далі - Банк) пред'явило позов до відповідачів, посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором № К-А-220315858 від 11 лютого 2008 року. Кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_2

З урахуванням уточнення позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно суму 140325 грн. 71 коп., що складається з основного боргу 82672 грн. 14 коп., пені з 01 лютого 2011 року по 05 серпня 2012 року 56126 грн. 45 коп., витрат на оформлення виконавчого напису нотаріуса 1527 грн. 12 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором 124421 грн. 57 коп., судовий збір 1244 грн. 22 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, публічне акціонерне товариство „Державний ощадний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні витрат, понесених позивачем на оформлення виконавчого напису нотаріуса, які підлягають відшкодуванню на підставі ч. 1 ст. 623 ЦК України як збитки. Крім того, висновок суду, що вимога про стягнення пені пред'явлена з пропуском строку, зроблений без урахування п.7.7 кредитного договору щодо збільшення позовної давності.

У судовому засіданні представник апелянта Бойко С.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_1 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.

ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується телефонограмою № 639 від 05 червня 2013 року, зареєстрованою в Журналі телефонограм апеляційного суду № 1, та поясненнями співвідповідача ОСОБА_1

Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, що укладений між ним та позивачем 11 лютого 2008 року. Поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з позичальником за порушення зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11 лютого 2008 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", і ОСОБА_1 уклали кредитний договір про надання кредиту в сумі 108000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом 17% річних. Строк договору визначений 72 місяця з терміном остаточного погашення не пізніше 10 лютого 2014 року (ас. 16-18).

Зобов'язання позичальника за договором забезпечено договором поруки, укладеного між сторонами кредитного договору та ОСОБА_2 (ас. 14-15).

Банк зобов'язання за кредитним договором виконав, що не заперечується сторонами.

Порушенням зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з цим станом на 27 лютого 2013 року утворилась заборгованість в загальній сумі 138798 грн. 59 коп., з яких: прострочений основний борг складає 82672 гр. 14 коп., пеня з 01 лютого 2011 року по 05 серпня 2012 року - 56126 гр. 45 коп. (ас. 128).

Та обставина, що погашення кредиту відповідно до умов договору позичальником не проводилось, відповідачами не оспорюється.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем ОСОБА_1 порушено зобов'язання за кредитним договором. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема дострокове повернення суми кредиту.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак суд з урахуванням встановлених фактів обґрунтовано зробив висновок про солідарну відповідальність відповідачів.

Однак стягуючи пеню у межах одного року, суд залишив поза увагою положення п. 7.7 кредитного договору, яким передбачено збільшення строків позовної давності відповідно до частини першої ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника (у тому числі щодо сплати пені).

Стаття 627 ЦК України наголошує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд не врахував, що відповідач ОСОБА_2, який є поручителем, заяву про застосування позовної давності не зробив. Заява про застосування позовної давності одного з відповідачів не поширюється на позовні вимоги до інших відповідачів.

За таких обставин стягненню з відповідачів підлягає пеня за спірний період з 01 лютого 2011 року по 05 серпня 2012 року в сумі 56126 грн. 45 коп.

Не можна визнати правильним висновок суду про відмову у стягненні витрат, пов'язаних з оформленням виконавчого напису нотаріуса, у сумі 1527 грн. 12 коп.

За змістом ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до вимог частини другої ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відмовляючи у стягненні 1527 грн. 12 коп. з підстав недоведеності вимог, суд не врахував, що на підтвердження позовних вимог позивачем наданий особовий рахунок, у якому зазначена сума витрат по оформленню виконавчого напису (ас. 11, 128).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з пояснень відповідача ОСОБА_1, відображених у рішенні, розмір цих витрат ним не оспорювався.

Проте суд не надав належної правової оцінки цій обставині.

Крім того, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, якими є витрати по оформленню виконавчого напису, підтверджується платіжним дорученням (ас. 155).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат з оформлення виконавчого напису нотаріуса підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог; в іншій частині - зміні.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № К-А-220315858 змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором № К-А-220315858 у сумі 138798 (сто тридцять вісім тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень) гривень 59 копійок, що складається з простроченого основного боргу 82672 гр. 14 коп. та пені з 01 лютого 2011 року по 05 серпня 2012 року - 56126 гр. 45 коп.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов'язаних з оформленням виконавчого напису нотаріуса, скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" витрати, пов'язані з оформленням виконавчого напису нотаріуса, у сумі 1527 гривень (одна тисяча п'ятсот двадцять сім гривень) 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" понесені судові витрати по 701,63 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді