Ухвала суду № 31964159, 20.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Доценко С.І.

Категорія 50 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Песоцької Л.І., Попової С.А.

при секретарі Макаровій О.А

з участю прокурора Тохтамиш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Володарської районної державної адміністрації Донецької області, Рада опіки і піклування Володарської селищної ради про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання малолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, припинення стягнення аліментів, стягнення безпідставно отриманих аліментів на дитину, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та визначення її місця проживання з матір»ю

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, - адвоката ОСОБА_5, на рішення Володарського районного суду Донецької області від 25 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 25 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 15 травня 2012 року по 31 серпня 2012 року в розмірі 3059 грн.88 коп. В решті позову відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 за зустрічним позовом задоволено. Передано малолітню ОСОБА_6 від батька ОСОБА_3 матері ОСОБА_4 Визначено місце проживання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави в розмірі 150грн.22 коп. та на користь ОСОБА_4 в розмірі 107 грн.30 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати 64 грн.38 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача, ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника позивача ОСОБА_7 та третіх осіб: Служби у справах дітей Володарської районної державної адміністрації Донецької області, Ради опіки і піклування Володарської селищної ради, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, останні надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача за основним позовом ОСОБА_3, його представників, адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення позивачки ОСОБА_4, прокурора Тохтамиш В.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції повно, всебічно і об»єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами і дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення матері ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки та доцільності і необхідності на захист прав і інтересів дитини передати її від батька на виховання матері, визначивши місце проживання разом з нею, не погодившись при цьому з думкою дитини; та про доведеність позову ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь аліментів, отриманих ОСОБА_4 в період 15.05 - 31.08. 2012 року, коли дитина знаходилась на його утриманні.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та положенням закону.

Згідно із положеннями ч.1ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Ці підстави є вичерпними.

Відповідно до роз"яснень, викладених у п.15-16 постанови №3 від 30 березня 2007 року Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав /тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін./, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов"язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу ; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як вбачається зі справи і не заперечується сторонами, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З дня народження дитина знаходилась на утриманні і вихованні матері ОСОБА_4, яка постійно проживає і зареєстрована в АДРЕСА_1. Третього жовтня 2012 року узята на облік платника єдиного внеску в УПФУ в Володарському районі з надання послуг перукарнями та салонами краси.

ОСОБА_3 має постійне місце проживання і реєстрації в АДРЕСА_2, а також постійне місце роботи у Маріупольському Приватному акціонерному товаристві «Азовелектросталь».

Шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розірвано 22 грудня 2009 року за рішенням суду.

Аліменти на утримання дитини батько сплачує на користь матері за виконавчим листом від 11.05.2010 року.

15 травня 2012 року, батько дитини, в період тимчасової відсутності матері за межами країни і хвороби рідної бабусі ОСОБА_9, яка тимчасово доглядала за нею, без їх згоди та повідомлення забрав дитину, коли та йшла до школи і завіз до будинку своєї матері ОСОБА_7, який розташований у садівничому товаристві АДРЕСА_3 В цьому будинку дитина проживає до цього часу.

На час звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, ОСОБА_6 виповнилося дев'ять років.

До 15 травня 2012 року ОСОБА_6 навчалась у Володарській загальноосвітній школі №1 після закриття школи №3.

За місцем навчання характеризується як здібна, дисциплінована, талановита дівчинка, яка мала відмінні знання, була переможцем конкурсу «Учень року», інших інтелектуальних та творчих змагань, що підтверджується численними грамотами та характеристиками навчальних закладів. (а.с.59-60,89,180,185-186,188-195, 214-216)

З 28 вересня 2012 року ОСОБА_6 навчається у 4 класі Портовської Загальноосвітньої школи, що знаходиться у Першотравневому районі у відстані 5 км. від будинку ОСОБА_7, зі слів позивача ОСОБА_3

Школу відвідує не регулярно, у зв'язку з чим за перше півріччя не атестована по 7 предметам.(а.с.234-235)

Відповідно до довідки директора Портовської школи, ОСОБА_6 відвідувала школу: 28 вересня, 10 жовтня, 7 і 12 листопада 2012 року. (а.с.61)

При розгляді справи в апеляційному суді позивач не заперечував, що таке ж становище має місце і у третій чверті. Він боїться спілкування дитини с матір'ю, вважаючи, що та може викрасти доньку та виїхати за межі України, а тому та ходить до школи.

Така поведінка батька розцінюється апеляційним судом, як здійснення батьківських прав всупереч інтересам дитини.

Відповідно до складених 4 жовтня та 14 грудня 2012 року актів обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання матері в АДРЕСА_1, для дитини створено належні умови для її виховання і утримання, що позивачем не спростовано. ( а.с. 58,83)

За висновками служби у справах дітей Володарської районної державної адміністрації від 14.12.2012 року та ради опіки і піклування Володарської селищної ради недоцільно позбавляти ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки, а також є доцільним визначити місце проживання дитини разом із матір'ю. (а.с. 138-141)

Посилання позивача і його представників ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на те, що висновки органу опіки і піклування є односторонніми, не відповідають інтересам дитини, її бажанню залишитися з батьком; що судом не враховане безвідповідальне відношення до виховання дитини матері, яка засуджувалась за скоєння умисних злочинів та залишила дитину без догляду, в розлученні, що вплинуло на її психічний стан і свідчить про жорстоке відношення до неї, є неспроможними, на висновки суду не впливають, оскільки судом першої інстанції зазначені обставини досліджувались, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення їм, а також іншим зібраним у справі доказам дана належна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів.

Підстав для їх переоцінки не має.

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що в період відсутності матері і хвороби бабусі утворилась погроза життю, здоров»ю та психічному розвитку дитини, що остання не була забезпечена необхідним харчуванням, тощо, позивачем не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Посилання на наявність записів у щоденнику дитини за третій клас про необхідність внесення оплати за шкільне харчування та недоведеність відповідачкою телефонних розмов з дитиною, надіслання із Москви грошових переводів не свідчать про не цільове витрачання сплачених позивачем аліментів, про односторонність висновків органу опіки і піклування та про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків.

Посилання на притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст.ст.185ч.1 , 185 ч.2,75, 76 КК України (а.с.198) не є підставою для позбавлення її батьківських прав та відмови у передачі дитини на її виховання, оскільки остання не засуджувалась за вчинення умисного злочину щодо дитини. До того ж, зі слів позивача ОСОБА_3 він також засуджувався за тяжкий злочин за ст.142 ч.2 УУ України до позбавлення волі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не розглянуті всі позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними, спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного рішення та ухвалою суду від 12 лютого 2013 року за якими позивачеві відмовлено в решті позову. (а.с.289)

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про позбавлення матері батьківських прав відносно малолітньої доньки, розлученні їх та відсутності підстав для визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Саме таке рішення забезпечуватиме інтереси та захист дитини, закріплених положеннями Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини, відповідає положенням ст.ст. 10,58,60,61,212-214 ЦПК України, ст.ст.155,157,158,160-164 СК України, роз»ясненням, викладених у п.15-16 постанови №3 від 30 березня 2007 року Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня його проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді