Рішення № 31964077, 25.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Іванова А.П.,

Доповідач - Алексєєв А.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Новосядлої В.М.

Суддів: Алексєєва А.В., Кішкіна І.В.

При секретарі - Мишко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 21 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування. Просила усунити ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В обгрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що після смерті її батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина за законом на ? частину двохкімнатної квартири загальною площею 50,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Із заявою про прийняття спадщини звернулися до нотаріальної контори вона та її брат ОСОБА_1. Просить усунити його від спадщини з тих підстав, що він, зная про те, що батько тяжко хворів з 2006 року та був у безпорадному стані, не надавав йому матеріальної та моральної допомоги, змінив 25 лютого 2002 року призвище та по-батькові. Також просила визнати за нею право власності на зазначену квартиру та відмовити відповідачу у визнанні за ним права власності на квартиру.

Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 21 лютого 2013 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та визнання права власності. Усунуто ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що не були доведені обставини, що мають значення для справи, справа була відкрита з порушенням підсудності, не були прийняти до уваги показання свідків, рішення суду є незаконним та прийнято помилково. Вважає, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що ним не навалася необхідна допомога ОСОБА_4 та безпідставно усунув його від спадщини. Виснок суду про те, що зміна призвища та по-батькові була причиної моральних страждань також вважажє хибним.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачки заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилася спадщина за законом, до складу якої війшла ? частина двохкімнатної квартири загальною площею 50,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

Судом також встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є сторони по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 2006 року страждав тяжкою хворобою, мав статус ВІЛ-інфікованого, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував допомоги та піклування, страждав на тяжкі захворювання, внаслідок чого знаходився у безпорадному стані та потребував стороннього догляду.

Ця обставина сторонами по справі не заперечується.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не надавав будь-якої допомоги померлому ОСОБА_4, який з 2006 року страждав тяжкою хворобою, мав статус ВІЛ-інфікованого, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував допомоги та піклування, страждав на тяжкі захворювання, внаслідок чого знаходився у безпорадному стані та потребував стороннього догляду. Крім того, суд прийняв до уваги той факт, що син померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 перемінив прізвище з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5», та по батькові з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5», що завдало моральні страждання ОСОБА_6

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7 роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи, та й факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, і це не заперечувалось сторонами по справі, що відповідач ОСОБА_1 на час хвороби спадкодавця ОСОБА_4 не працював, проживав в іншому населеному пункті, за межами проживання спадкодавця. Отже, позивачкою в суді не доведено, що відповідач мав можливість надавати спадкодавцеві допомогу та умисно ухилявся від її надання.

Зміна відповідачем призвища та по-батькові, яка була здійснена ним ще у 2002 році, також не є підставою для усунення відповідача від права на спадкування.

За встановлених обставин відсутні підстави вважажти доведеною вину відповідача в умисном ухиленні від надання допомоги спакодавцеві, і, відповідно, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Усупереч вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України суд першої інстанції указаних обставин не встановив і не зазначив у рішенні про доведеність факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкоємцю, а лише посилався на те, що відповідач не довів надання ним допомоги спадкоємцю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, обов'язок про доведення обгрунтованості вимог про усунення від права на спадкування покладений саме на позивачку.

Згідно із пунктом 4 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 21 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: