Ухвала суду № 31962956, 11.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 121/1098/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В. № провадження: 22-ц/190/3669/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Харченко І.О. Суддів: Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В. При секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Пенсійного фонду України до ОСОБА_6, третя особа - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

04 лютого 2013 року Пенсійний фонд України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», про стягнення коштів. Вимоги мотивовані тим, що між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого («Академія»), Пенсійним фондом України в Харківській області («Установа») та ОСОБА_6, 01.09.2007 року був укладений договір № 005 про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням, відповідно до якого, після закінчення навчання та одержання кваліфікації спеціаліста-юриста відповідачка повинна прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови працювати за призначенням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання у встановленому порядку. 23 травня 2012 року ОСОБА_6 звернулась із заявою до головного управління ПФУ в Харківської області, в якій просила розглянути питання її працевлаштування до Управління ПФУ в АР Крим (м. Ялта), у зв'язку зі зміною місця проживання. Пенсійний Фонд України не заперечував проти цього. Проте, до тепер відповідачка ОСОБА_6 так і не з'явилась на роботу ані до ПФУ в Харківській області, ані до ГУ ПФУ в АР Крим. При співбесіді заявила, що взагалі не має наміру та бажання працювати в органах Пенсійного фонду і всілякими методами буде шукати шляхи для одержання відкріплення або неявки на роботу. Відповідачка ОСОБА_6 попереджена про умови розірвання угоди, передбаченої п. 4 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992. Вартість витрат на навчання ОСОБА_6 складає 89 232 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою, виданою НУ «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Просили стягнути з ОСОБА_6 на користь державного бюджету вартість навчання у розмірі 89 232 грн. 00 коп.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року позов Пенсійного фонду України до ОСОБА_6, третя особа - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», про стягнення коштів задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь державного бюджету (р/р 31118115700003, одержувач: Управління державного казначейства у Дзержинському районі, код ЕДРПОУ 24134567, ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011) вартість навчання у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в сумі 89 232 грн. 00 коп.

У порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави суму судового збору в розмірі 892 грн. 32 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду з апеляційною скаргою звернулася відповідачка ОСОБА_6, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки до тепер ані направлення на роботу в ПФУ м. Ялта АР Крим, ані повідомлення про можливість працевлаштуватись за наявності вакантної посади юриста, на адресу відповідачки не надходило. Обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, недоведені позивачем. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Від апелянта ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду надійшла письмова заява щодо розгляду апеляції за її відсутності (аркуші справи 84-85).

Від третьої особи до апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій вони просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просили розглянути справу за відсутності їх представника (аркуші справи 86-89).

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності апелянта, представника третьої особи та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Пенсійного Фонду України Заброду Л.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги Пенсійного фонду України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у порушення вимог укладеного нею 01 вересня 2007 року договору, з часу закінчення вищого навчального закладу до тепер так і не приступила до роботи в органах Пенсійного фонду України, а тому повинна у повному обсязі відшкодування вартість навчання до державного бюджету.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

При апеляційному перегляді справи з'ясовано та матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2007 року між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого («Академія»), Пенсійним фондом України в Харківській області («Установа») та ОСОБА_6 був укладений договір № 005 про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням (аркуш справи 14).

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3 цього Договору відповідачка ОСОБА_6 зобов'язалася прибути після закінчення академії до Установи (Пенсійного фонду України в Харківській області), тобто за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови працювати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання у встановленому порядку.

На виконання умов зазначеного договору відповідачка ОСОБА_6 з 01.09.2007 року навчалася в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» на факультеті підготовки кадрів для Пенсійного фонду України. Проте, відповідачка ОСОБА_6 після закінчення в липні 2012 року та отримання направлення на роботу № 74 (аркуш справи 13) в розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не прибула, визначений договором трирічний термін згідно з державним розподілом не відпрацювала та не відшкодувала до державного бюджету вартість навчання.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 року за N 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

Згідно із пунктами 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання.

За таких обставин, задовольняючи у повному обсязі позов Пенсійного фонду України про стягнення з ОСОБА_6 на користь державного бюджету вартість навчання у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в сумі 89 232 грн. 00 коп., суд першої інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи? дійшов вірного висновку та обґрунтовано виходив з доведеності позову відповідно до вимог статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України та передбачених Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992.

Щодо доводів апелянта про свободу працевлаштування та можливість отримання безоплатної освіти, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3, статті 6 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта ОСОБА_6 лише на норми Конституції щодо можливості отримання кожною особою безоплатної освіти та вільного працевлаштування без урахування укладеного між сторонами договору № 005 від 01.09.2007 року, та вважає, що ніяким чином її права, передбачені Конституцією України, не порушені. Також слід зазначити, що до тепер договір між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого («Академія»), Пенсійним фондом України в Харківській області («Установа») та ОСОБА_6 від 01.09.2007 року про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням, ніким не оскаржений, не спростований, не визнаний недійсним повністю або в якійсь його частині.

Є безпідставними також доводи апелянта щодо неотримання нею направлення на роботу до Пенсійного фонду в АР Крим (м. Ялта), оскільки зазначені обставини спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, з яких вбачається, що на підставі її письмової заяви Пенсійним фондом України було узгоджено її працевлаштування за новим місцем реєстрації в АР Крим (місто Ялта) (аркуші справи 6-12). Проте, відповідачка ОСОБА_6 не з'явилася для працевлаштування за направленням ані до Пенсійного фонду Україні в Харківській області, ані до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (місто Ялта) (аркуші справи 53-54), належних та допустимих доказів відмови їй у працевлаштуванні не надано.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова