Ухвала суду № 31953266, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К/9991/72892/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-1870/2483/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання наказу протиправним, визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Сумах № 866 від 02.03.2012 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Керамейя»; визнано протиправними дії ДПІ в м. Суми по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за наказом № 866 від 02.03.2012; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2012 №0000032260/0/518 та №0000042260/0/515.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2012 відповідачем видано наказ № 866 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Керамейя», яким призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарських операціях з ТОВ «ГП «Промсервіс» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011. Тривалість перевірки - 5 робочих днів з 02.03.2012.

За результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт від 16.03.2012 № 1565/2312/34327895/24, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР; п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-VI.

На підставі акта перевірки, 30.03.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032260/0/518, яким визначено зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 162 668,00 грн. та № 0000042260/0/515, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138 617,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податку в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 зазначеної статті встановлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності із п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманий в інший спосіб, передбачений законом.

Однак, у спірному наказі про проведення перевірки відповідачем не зазначено, які саме обставини, визначені статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, стали підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З пояснень відповідача вбачається, що підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки стали відомості, отримані податковим органом під час перевірки ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» про можливе порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте, з матеріалів справи не вбачається доказів направлення відповідачем на адресу ТОВ «Керамейя» обов'язкового письмового запиту до проведення перевірки.

З урахуванням наведеного, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для видання наказу № 866 від 02.03.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейа».

Крім того, матеріали справи свідчать, що 30.12.2009 між позивачем та ТОВ «ГП «Промсервіс» укладено договір купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби), на виконання якого ТОВ ГП «Промсервіс», яке має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ № 472066, видану 19.11.2009 Національною комісією регулювання електроенергетики України поставлено в першому кварталі 2011 року природній газ та сторонами укладено акти приймання-передачі № 194/1.1842 від 31.01.2011, № 175/1.1842 від 31.03.2011, № 375/1.1842 від 28.02.2011, № 128/1.1842 від 29.04.2011, № 37/1.1842 від 31.05.2011, № 24/1.1842 від 30.06.2011, а позивачем проведено розрахунок за поставлений природній газ, що підтверджується виписками з особистого рахунку позивача. Транспортування придбаного у ТОВ «ГП «Промсервіс» природного газу здійснювалось газотранспортною мережею ВАТ «Сумигаз», що підтверджується актами приймання-передачі обсягів природного газу.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз. 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З урахуванням того, що позивач реально здійснював операції з придбання природного газу та отримував його саме від ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», що підтверджено первинними документами, та використовував придбаний товар у власній господарській діяльності, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», у зв'язку із чим висновки відповідача про заниження податку на прибуток на суму 162 668,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, судами встановлено, а матеріалам справи підтверджено, що ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» на відповідні партії товарів, які поставлялись позивачеві, були виписані податкові накладні: № 145 від 21.02.2011, № 133 від 18.02.2011, № 329 від 28.02.2011 та № 251 від 25.02.2011, які містять усі обов'язкові реквізити, встановлені вимогами ст. 201 Податкового кодексу України та надані позивачу його контрагентом з дотриманням вимог п. 201.10 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Враховуючи наведене, а також те, що позивач та його контрагент - ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» зареєстровані як платники податку на додану вартість, а отже, мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, судами вірно зазначено, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, у повній мірі підтвердженим відповідними первинними документами та сплачену у зв'язку з придбанням природного газу у ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс».

Слід зазначити, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль