Ухвала суду № 31953195, 12.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К/800/3571/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Гусакової Т.Є.,

представника відповідача - Чирикіної Н.В.,

представника Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року

у справі № 2а/0570/14301/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»

до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2012 року № 0000022204/21115 та № 000012204/21141.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022204/21115 від 26 вересня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1685298,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 421324,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000012204/21141 від 26 вересня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1348238,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 337059,50 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Краматорськтеплоенерго», посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Краматорськтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Авакс» за 4 квартал 2009 року за результатами якої був складений акт № 1749/22-4-34657789 від 19 вересня 2012 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на загальну суму 1685298,00 грн.; порушені вимоги пунктів 1.4, 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1348238,00 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року - 688549,00 грн., за листопад 2009 року - 659689,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивач неправомірнор включив до складу валових витрат вартість придбаної у ТОВ «Авакс» вугільної продукції марки АШ, а податкок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки ТОВ «Авакс» придбало таку продукцію у ПП «КФ «Парадигма», яке не знаходиться за юридичною адресою, у підприємства відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а вироком Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887 суд визнав посадових осіб ПП «КФ «Парадигма» винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, з огляду на що правочин, укладений між ТОВ «Авакс» та ПП «КФ «Парадигма», є нікчемним та, як наслідок, господарські операції з придбання у ТОВ «Авакс» вугільної продукції не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

26 вересня 2012 року ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022204/21115, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Краматорськтеплоенерго» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 2106622,50 грн., з яких 1685298,00 грн. - за основним платежем, 421324,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

26 вересня 2012 року ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022204/21115, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Краматорськтеплоенерго» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1685298,50 грн., з яких 1348238,00 грн. - за основним платежем, 337059,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат 9 кварталу 2009 року вартість придбаної на підставі тендеру у ТОВ «Авакс» (переможця тендеру «Вугілля енергетичне марка АШ») вугільної продукції в розмірі 6741191,71 грн., а податок на додану вартість у сумі 1348238,36 грн. - до податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року, з урахуванням того, що транспортування вугільної продукції підтверджене залізничними квитанціями, а також зважаючи на те, що встановлена вироком Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887 обставина реєстрації ПП «КФ «Парадигма» з метою незаконної діяльності не може вважатись обов'язковою для суду щодо фактичного укладення та виконання договорів між позивачем та ТОВ «Авакс».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20 вересня 2011 року серії АБ № 379944, ТОВ «Краматорськтеплоенерго» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 40.30.0 - постачання пари та гарячої води; 40.11.0 - виробництво електроенергії; 40.13.0 - розподілення та постачання електроенергії; 45.21.4 - будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; 51.51.0 - оптова торгівля паливом (т.1 арк. справи 52).

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій від 02 вересня 2008 року № 69 переможцем тендеру на закупівлю «вугілля енергетичне марки АШ» визнано пропозицію, яка була надана учасником - ТОВ «Авакс» (т.1 арк. справи 48-50).

17 вересня 2009 року між ТОВ «Авакс» (постачальник) та ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (покупець) був укладений договір поставки № 805/08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю вугільну продукцію марки АШ (далі - вугілля), а покупець зобов'язується прийняти зазначене вугілля та оплатити його вартість (пункту 1.1 статті 1 договору); характеристики вугілля марки АШ, його кількість та ціна визначені в пункті 2.1 статті 2 договору, у якому сторони також узгодили, що ціна вугілля включає вартість вугілля в вагоні на станції вантажовідправника та не включає послуги з транспортування вугілля від вантажовідправника до вантажоодержувача. Вартість залізничного тарифу покупцем оплачується додаткового по окремих рахунках-фактурах. Під вантажовідправником сторони розуміють постачальника або третіх осіб, яких постачальник залучає для виконання своїх обов'язків за умовами даного договору. Під вантажоодержувачем сторони розуміють покупця; постачальник зобов'язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних люкових на піввагонах (далі - вагонах) по відвантажувальним реквізитам, зазначеним покупцем у даному договорі (пункт 4.1 статті 4 договору); залізнична станція вантажоодержувача - ст. Шпичкино Донецької залізниці, під'їзна колія ЗАТ «НКМЗ», код 491906. Вантажоодержувач - ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (пункт 4.2 статті 4 договору) (т.1 арк. справи 54-59).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Авакс» поставило позивачу вугільну продукцію марки АШ, що підтверджується податковими накладними (т.1 арк. справи 31-201), актами приймання-передачі та накладними станції Шпичкино Донецької залізниці на маршрут або групу вагонів (т.1 арк. справи 201-250, т.2 арк. справи 1-217), посвідченнями про якість вугілля марки АШ (т.3 арк. справи 25-95).

В свою чергу, позивач розрахувався з ТОВ «Авакс» за поставлену вугільну продукцію та за послуги з транспортування вугільної продукції, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 73-122, т.3 арк. справи 96-145).

Вказані обставини податковим органом не заперечувались та знайшли своє підтвердження у акті перевірки.

На підставі викладеного ТОВ «Краматорськтеплоенерго» включило до складу валових витрат 4 кварталу 2009 року вартість придбаної у ТОВ «Авакс» вугільної продукції у розмірі 6741191,71 грн., а податок на додану вартість у розмірі 1348238,36 грн. - до податкового кредиту жовтня та листопада 2009 року.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень рішень слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину з купівлі-продажу вугілля, укладеного між ТОВ «Авакс» та ПП «КФ «Парадигма», оскільки ПП «КФ «Парадигма» не знаходиться за юридичною адресою, у підприємства відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а вироком Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887 суд визнав посадових осіб ПП «КФ «Парадигма» винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, вугілля, яке було реалізоване позивачу ТОВ «Авакс», останнім було придбане у ТОВ «Темп ЛТД-А», що знайшло своє відображення у накладних станції Шпичкино Донецької залізниці на маршрут або групу вагонів та посвідченнях про якість вугілля.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що посилання податкового органу на вирок Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887 є безпідставними, оскільки такий вирок не стосується правовідносин, які виникли між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та ТОВ «Авакс», тоді як факту реалізації ТОВ «Авакс» позивачу саме придбаної у ПП «КФ «Парадигма» вугільної продукції, податковим органом в процесі розгляду справи доведено не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати та, як наслідок, на податковий кредит.

Що стосується притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 згідно з частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України, то факт винесення Ленінським районним судом міста Луганська від 21 жовтня 2010 року вироку у кримінальній справі № 1-887 не є доказом неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Авакс» та, відповідно, відповідачем - ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС не доведено у спосіб, передбачений законом, належними і допустимими доказами факту нікчемності укладеного між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та ТОВ «Авакс» правочину.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, про безпідставність збільшення позивачу податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна