Ухвала суду № 31953196, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-36986/10

№ К-36986/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Харківміськбуд»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-42595/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Харківміськбуд»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Харківміськбуд» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.05.2009 за № 1050/23-304/32338727, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): заниження податку на прибуток на загальну суму 14875,00 грн. за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 внаслідок віднесення витрат на придбання у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»» послуг з проектних робіт, підрядних робіт та поставці товарно-матеріальних цінностей (агрегат електричний АДБ) до складу валових витрат . Крім того, згідно з актом перевірки, позивачем були порушені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість на 63478,00 грн. за червень 2007 року внаслідок завищення на цю суму податкового кредиту за рахунок включення цієї суми податку за податковими накладними, виписаними ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль». При цьому контролюючий орган послався на відсутність у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»» трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для здійснення господарської діяльності, що, за висновком контролюючого органу, свідчить про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»» на поставку послуг з надання проектних робіт, підрядних робіт та поставці товарно-матеріальних цінностей (агрегат електричний АДБ).

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2009: № 0000972330/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 22312,50 грн. (у т.ч. 14875,00 грн. - основний платіж та 7437,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000982330/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 95217,00 грн. (у т.ч. 63478,00 грн. - основний платіж та 31739,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» були укладені договори на загальну суму 4711272,00 грн., у т.ч. ПДВ - 785212,00 грн., а саме: про розробку проектної документації на загальну суму 2013039,00 грн., у т.ч. ПДВ - 335507,00 грн.; про виконання робіт з будівництва житлового будинку за адресою м. Харків, Комсомольське шосе, 55, та бетоно-змішувального вузла за адресою м. Харків, вул. Біологічна,6 на загальну суму 2317367,00 грн., у т.ч. ПДВ - 386228,00 грн.; про поставку товару (агрегат електричний АДБ, 1974 року випуску, ГОСТ 2401-69.№9669.640 g, 300А, 32В) на суму 380866,00 грн., у т.ч. ПДВ - 63477,67 грн. За наслідками вказаних господарських операцій сторони підписали акти здачі-приймання робіт, акти приймання виконаних робіт по формі КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, а ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» виписав позивачу податкові накладні.

Вартість вказаних послуг та товарів віднесена позивачем до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у вартості таких послуг та товарів, включені до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Разом з тим, відсутність доказів, які б підтверджували факт транспортування товару (агрегат електричний АДБ), а також відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»» трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема виконання будівельних робіт та робіт з розробки проектної документації суди першої та апеляційної інстанцій правильно оцінили як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України.

Встановленим обставинам суди дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 5.1, підпункт 5.2.1, пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, підпункти 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та зробили такий, який відповідає обставинам справи і юридично правильний висновок про неправомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість сум витрат за господарськими операціями з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»» до валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Харківміськбуд» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко