Ухвала суду № 31953194, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-36604/10

№ К-36604/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010

у справі № 2а-6238/09/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Укрелектромонтаж» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.10.2009 за № 54/35-1/32889786, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): заниження податку на прибуток на загальну суму 44519,00 грн. за 2007 рік, І півріччя 2008 року та податку на додану вартість на загальну суму 35693,00 грн. за період з листопада 2007 року по квітень 2008 року, внаслідок безпідставного віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 178076,00 грн. за нікчемними правочинами з ТОВ «ТВФ «Махартет» до валових витрат, а ПДВ у їх ціні в загальный сумы 35693,00 грн. - до складу податкового кредиту.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2009: № 0001852305/0/23136 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток 66778,50 грн. (у т.ч. 44519,00 грн. - основний платіж та 22259,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0001862305/0/23137 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 53539,50 грн. (у т.ч. 35693,00 грн. - основний платіж та 17846,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що на оформлення господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «ТВФ «Махартет» товарів на загальну суму 214160,45 грн. на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, а позивач здійснив оплату товарів; суми витрат відніс у податковому обліку до складу валових витрат, а ПДВ у їх ціні - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 по кримінальній справі №1-200\09 по обвинуваченню громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 28, частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), вказаних осіб було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008. У вказані постанові судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вступивши у попередній зговір для здійснення спільної діяльності з надання фінансових послуг по конвертації грошових коштів, під прикриттям спеціально створених для цього господарських товариств, з метою отримання прибутку, тобто для здійснення фіктивного підприємництва, створили 6 шість фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «ТВФ «Махартет», для прикриття фактично здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг; наміру проводити фінансово-господарську діяльність не мали, а їх діяльність зводилась до складання бухгалтерських документів, на підставі яких здійснювалася конвертація грошових коштів.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Разом з тим, встановлення факту фіктивності господарської діяльності ТОВ «ТВФ «Махартет» згідно з постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 суди попередніх інстанцій правильно оцінили як свідчення відсутності реального характеру поставок та зробили правильний висновок, що первинні документи, виписані на оформлення господарських операцій позивача з ТОВ «ТВФ «Махартет», не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Оцінка доказів судами була зроблена з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромонтаж» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко