Ухвала суду № 31953096, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-35209/10

№ К-35209/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010

у справі № 2а-767/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Альфа-буд»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.10.2009: №№ 0000361820/0, 0000371820/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права .

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.10.2009 № 4717/182/32031066, про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 283/97-ВР) внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2008 року на 34166,67 грн. та заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2008 року на 42708,33 грн. В обґрунтування такого висновку контролюючий орган послався на такі обставини, як відсутність за юридичною адресою ТОВ «Релан», за податковими накладними якого позивач включив до податкового кредиту ПДВ в зазначеній вище сумі; відсутність у ТОВ «Реглан» основних фондів, трудових ресурсів, що стало підставою для висновку про фіктивність господарських операцій цього товариства з позивачем.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.10.2009 № 0000371820/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 64062,00 грн.( у т.ч. 42708,00 грн. - основний платіж, 92169,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000361820/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 51250,50 грн.( у т.ч. 34167,00 грн. - основний платіж, 17083,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Як свідчать наявні у справі докази, висновок ДПІ стосується правовідносин із поставки послуг (виконання земельних, будівельно-монтажних робіт) у серпені, вересні 2008 року позивачу його контрагентом - ТОВ «Релан». Виконання господарських операцій з поставки робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кошторисів, платіжних доручень про перерахування позивачем грошових коштів постачальнику послуг, включаючи суми ПДВ, сплачені ТОВ «Альфа-буд» в ціні придбання товару. Факт дійсності господарських операцій з поставки ТОВ «Релан» робіт за договором підряду № 08/08/2008 від 01.08.2008 відповідачем не оспорюється.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пунктом 1.7 статті Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

На час складання податкових накладних ТОВ «Релан» мав статус платника податку на додану вартість та отримав ліцензію на здійснення будівельних робіт.

Отже, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій акту приймання виконаних робіт за вересень 2008 року, кошторису робіт, платіжних доручень, - суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про правомірність віднесення позивачем витрат на придбання послуг із виконання земельних, будівельно-монтажних робіт до складу валових витрат, а суму ПДВ, сплачену у вартості цих послуг, - до податкового кредиту з огляду на встановлений в судовому процесі факт поставки робіт ТОВ «Релан» за договором підряду № 08/08/2008 від 01.08.2008.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: А.О. Рибченко М.І. Костенко