Ухвала суду № 31952993, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/800/8841/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Кравченко О.Б.

відповідача: Звичайна Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року

у справі № 2а-7844/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі по тексту - позивач, ТОВ СГ «Нібулон») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

В судовому засіданні, відповідач заявив усне клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ СГ «Нібулон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень, грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складено акт №608/40/14291113 від 19.05.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 2 397 505 грн. за лютий 2011 року на суму 1 041 788 грн.

- пп. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, пп. 5.9.2, 5.11 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08р. №159), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2011 року на суму 2397505 грн. та залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 42 246 042 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 1 041 788 грн. та залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 11 315 774грн.

- пп.14.1.18. п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, пп. 5.9.2, 5.11 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08р. №159), а саме - завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2011 року в розмірі 10 554 432грн.

- пп. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, пп. 5.9.2, 5.11 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08р. №159) ТОВ СП «НІБУЛОН» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 761 341 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 року №0000230040, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 1 803 129,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,0 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - ЗУ «Про податок на додану вартість») об'єктом оподаткування є операції платника податку зокрема з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість») та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Згідно п. 6.1 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із цим законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пунктом 6.2 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% до бази оподаткування. Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Статтею 274 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що до митної вартості товарів, які експортуються, включається зокрема вартість послуг на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, послуги по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам - експортерам (третім особам), ТОВ СП «НІБУЛОН» здійснювало у відповідності до договорів на надання послуг з транспортної обробки зернових вантажів з нерезидентами.

Вартість та обсяг послуг, які надані ТОВ СП «НІБУЛОН» через перевантажувальний термінал замовникам - нерезидентам в квітні 2008 року, червні 2008 року та липні 2008 року по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам - експортерам, засвідчено в актах здачі - приймання виконаних робіт; включено резидентами - експортерами до митної вартості товарів, що підтверджується: вантажно - митними деклараціями, довідками про вартість наданих послуг.

Розрахунки між ТОВ СП «НІБУЛОН» та замовниками - нерезидентами повною мірою підтверджуються: - INVOICE (рахунками), які виставлялись ТОВ СП «НІБУЛОН» на адресу нерезидентів по вищезазначеним послугах та оплачувались останніми; - повідомленнями банку, які свідчать про перерахування нерезидентами на користь ТОВ СП «НІБУЛОН» грошових коштів за надані останнім послуги в рамках укладених між сторонами договорів на надання послуг з транспортної обробки зернових вантажів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що згідно п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування, та при цьому у відповідності з п. 6.2 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість», як супутні експорту товарів послуги, підлягають оподаткуванню за ставкою 0%.

З матеріалів справи вбачається, що Верховним Судом України за аналогічних обставин підтверджена правомірність застосування ТОВ СП «НІБУЛОН» нульової ставки з ПДВ до супутніх експорту товарів послуг.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, пп. 5.9.2, 5.11 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166.

Згідно п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; - залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно п. 198.1 ст. 18 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; - залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки між ТОВ СП «НІБУЛОН» та першими прямими контрагентами здійснювались, а право на податковий кредит, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також право на бюджетне відшкодування з ПДВ виникало (зменшувалось) у ТОВ СП «НІБУЛОН» на підставі належним чином підтверджених документів.

Право на податковий кредит, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також право на бюджетне відшкодування з ПДВ виникало у ТОВ СП «НІБУЛОН» по розрахункам з: ТОВ "Шер К", ТОВ "Агро -ТА", ПП "Ространсагро", ТОВ "Дельфа -М", ТОВ "Бліц", ТОВ "Вамарт", ТОВ "Селена Юг", ТОВ "Тес-Юг", ТОВ "Агромарин -М", ТОВ "Софтлайн-Інтернешнл", ПП "Онікс -Опт", ПП "Гмирянське", ТОВ "Меридіан СА", ПП "Светолюкс -Николаев", ПП "Агросоюз -Юг", ТОВ "Авітал", ТОВ "Агро -Альфа", ФОП Гайдай, ТОВ "Гермес -Трейдінг", ТОВ "Меркаба", ТОВ "Оптімус", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Укрексім",ФОП Веренкіотов, ТОВ "Агроникс -М", ПП "НВП"Медторг", ВАТ "Миколаївбудмеханізація" за поставленими товарно -матеріальними цінностями; - ТОВ "Шер К", ПП "Благодатне", ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Тес -Юг", ТОВ "Нордстар", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Універсал", ТОВ "Житлорембуд -Ніка", ВАТ "Миколаївбудмеханізація" - за виконаними роботами та наданими послугами.

Проведення розрахунків між ТОВ СП „НІБУЛОН" та його першими прямими контрагентами ТОВ "Шер К", ТОВ "Агро -ТА", ПП "Ространсагро", ТОВ "Дельфа -М", ТОВ "Бліц", ТОВ "Вамарт", ТОВ "Селена Юг", ПП "Благодатне", ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Тес-Юг", ТОВ "Агромарин -М", ТОВ "Софтлайн -Інтернешнл", ПП "Онікс-Опт", ПП "Гмирянське", ТОВ "Меридіан СА", ПП "Светолюкс-Николаев", ТОВ "Нордстар", ПП "Агросоюз-Юг", ТОВ "Авітал", ТОВ "Агро-Альфа", ФОП Гайдай, ТОВ "Гермес-Трейдінг", ТОВ "Меркаба", ТОВ "Оптімус", СВ ЗАТ "Рос Агро", ТОВ "Укрексім", ТОВ "Універсал", ТОВ "Житлорембуд-Ніка", ФОП Веренкіотов, ТОВ "Агроникс-М", ПП "НВП"Медторг", ВАТ "Миколаївбудмеханізація" підтверджується матеріалами справи, зокрема: договорами поставки, договорами про надання послуг з перевезення, договорами купівлі-продажу нерухомого майна; договорами підряду; договорами зберігання; договорами про надання послуг; накладними та видатковими накладними; актами здачі - прийняття робіт (надання послуг); актами приймання - передачі об'єктів нерухомого майна; актами приймання виконаних будівельних робіт; актами приймання виконаних підрядних робіт; актами приймання - передачі зерна; актами прийому - передачі товару; актами виконаних робіт; актами приймання виконаних робіт; актами надання послуг; рахунками на оплату по замовленню, рахунками - фактур та рахунками на оплату; платіжними дорученнями; витягами з реєстрів виданих довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей; витягами з журналів реєстрації довіреностей тощо.

Реальність зберігання, переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників ТОВ СП «НІБУЛОН» та подальша її реалізація на експорт підтверджується матеріалами справи, зокрема: товарно-транспортними накладними; накладні на маршрут або групу вагонів; договорами складського зберігання зерна; договорами про надання послуг з приймання, сушіння, очищення, зберігання і відвантаження зернових, зернобобових та олійних культур; договорами складського зберігання зерна та надання послуг по роботі з сільгосппродукцією; складськими квитанціями на зерно; актами на очистку, сушку зерна, насіння олійних культур та трав, договорами про надання послуг по прийманню, переробці насіння соняшника та видачі продуктів переробки; договорами на надання послуг з транспортної обробки зернових вантажів; вантажними митними деклараціями тощо.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що право платника податку на податковий кредит, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також право на бюджетне відшкодування підтверджується та є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ СП «НІБУЛОН» та його першими контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на момент укладання договорів ТОВ СП «НІБУЛОН» з першими прямими контрагентами, останні були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відповідними витягами та довідками.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Задовольнити клопотання відповідача про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов