Ухвала суду № 31952988, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/50921/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2012 р.

у справі № 2а-12706/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Харківцукрозбут»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Майра»

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Харківцукрозбут» (далі - позивач, ТОВ «АПК Харківцукрозбут») звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби (далі - відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000121540 від 20.04.2011 р.

У касаційній скарзі Основ'янська МДПІ м. Харкова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2012 р. скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Основ'янська МДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АПК Харківцукрозбут» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Майра» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складно акт №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, п.п . 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 р. №702/10982 із змінами та доповненнями, внаслідок чого: по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1432753,71 грн.; по податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 2314025,76 грн.; по податковій декларації ПДВ за грудень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 348615,83 грн.

Крім того, податковим органом встановлено укладання ТОВ «Майра» з позивачем нікчемних правочинів без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів.

На підставі акта перевірки, Основ'янською МДПІ м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121540 від 20.04.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5 119 244,13 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 095 395,3 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 023 848,83 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «АПК Харківцукрозбут» (покупець) та ТОВ «Майра» (продавець) укладено договір від 15.09.2010 р. № 09/15-2010-ПК (далі - Договір), предметом якого є цукор білий кристалічний із цукрового буряку виробництва України. Прийом товару здійснюється в день відвантаження відповідної партії товару на складі продавця у присутності покупця, якщо інше не обумовлено сторонами додатково (п. 3.2 Договору).

Розрахунки за договором проведені у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками.

Крім того, за результатами вищевказаної операції, позивачем від ТОВ «Майра» були отримані видаткові та податкові накладні.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбавання товарів/послуг не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, право позивача на формування податкового кредиту підтверджено податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

2.Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов