Ухвала суду № 31952449, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-21414/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 по справі №13/464/08-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.08.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя про скасування рішення - задоволено. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000282307/0 від 20.05.2008.

Рішення судів мотивовано тим, що відповідачем пропущено строк давності щодо притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, з моменту вчинення якого минуло більше 1 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач 27.05.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 14.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.6 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведення виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, податковим органом складено акт №1103/22-02307300 від 13.05.2008.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.05.2008 №0000282307/0, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3332,46грн.

Підставою для застосування штрафних санкцій слугував висновок податкового органу щодо порушення позивачем при здійсненні господарської діяльності вимог п. п. 7.32, 7.33 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2005 №637 та ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95, а саме витрачання готівкових коштів на господарські потреби з каси філії за наявності податкового боргу в сумі 5,52грн. зі сплати земельного податку в квітні 2006 року, були вчинені позивачем в особі його Ленінської філії в червні 2006 року.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність спірного рішення відповідають вимогам закону.

Крім того, суд касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача, що в даному випадку судами не застосовано спеціальний строк позовної давності 1095 днів, встановлений статтею 15 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв