Ухвала суду № 31952444, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-17561/10

№ К-17561/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі № 2а-2760/08/2270 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія» «Спецбудтранс»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.06.2008 за № 4824/23-4/31791373, про порушення позивачем норм пункту 1.32 ст.1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 744107,00 грн. в податковому обліку за 9 місяців 2005 року, 2005 рік, І квартал, І півріччя, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал, І півріччя, 9 місяців 2007 року, 2007 рік. Крім того, за висновками податкового органу, позивачем порушені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок заниження податку на додану вартість на загальну суму 390795,00 грн. в податковому обліку за серпень, вересень, жовтень 2005 року, березень, квітень, червень, вересень, листопад, грудень 2006 року, лютий, березень, червень, вересень, грудень 2007 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2008: № 0001562301/0/4681 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1116161,00 грн. (у т.ч. 744107,00 грн. - основний платіж та 372054,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0001572301/0/4678 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 586193,00 грн. (у т.ч. 390795,00 грн. - основний платіж та 195398,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватним підприємством (ПП) «Технополіс-комплект» (постачальник) був укладений договір поставки від 22.02.2007 № 07/22-02, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити позивачу металопродукцію (арматура, катанка, квадрат) на умовах поставки франко-завод (місце поставки - склад постачальника) на загальну суму 957000,00 грн. Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник надає покупцю послугу з відстрочки платежу строком до 60 календарних днів з першого дня фактичної заборгованості з нарахуванням на ціну товару 4 % в день. Згідно з пунктами 2.3, 3.3 цього договору право власності на товар переходить до покупця під час отримання від постачальника видаткової (товарно-транспортної) накладної; оплата товару має бути здійснена до 05.03.2007.

01.03.2007 позивач та ПП «Технополіс-комплект» уклали договір зберігання № 01-03/ОХ, за умовами якого товар, отриманий за договором поставки від 22.02.2007 № 07/22-02, передається на зберігання ПП «Технополіс-комплект», про що було складено акт приймання-передачі майна на зберігання від 01.03.2007.

Згідно протоколу-погодження № 1 від 29.03.2007, укладеного між позивачем та ПП «Технополіс-комплект», сторони погодили розмір загальної заборгованості позивача перед ПП «Технополіс-комплект» в сумі 1875720,00 грн., яка складається із нарахованих процентів внаслідок прострочення платежу за договором № 07/22-02 від 22.02.2007 - 918720,00 грн. та вартості товару - 957000,00 грн.; сторони передбачили можливість погашення заборгованості векселем.

29.03.2007 позивач та ПП «Технополіс-комплект» уклали додаткову угоду від № 1 до договору від 22.02.2007 № 07/22-02, згідно з якою позивач сплачує заборгованість у сумі 1875720,00 грн. (вартість поставленого товару та наданих послуг з відстрочки платежу) шляхом зарахування цієї заборгованості в рахунок заборгованості ПП «Технополіс-комплект» перед позивачем за актом пред`явлення векселя до платежу від 30.03.2007 у сумі 1726000,00 грн. та перерахуванням іншої частини заборгованості у сумі 149720,00 грн. грошовими коштами на розрахунковий рахунок ПП. «Технополіс-комплект».

30.03.2007 сторони підписали угоду про припинення зобов`язань заліком зустрічної однорідної вимоги, за якою погашались зустрічні вимоги на суму 1726000,00 грн., акт заліку зустрічної однорідної вимоги до цієї угоди від 30.03.2007, акт приймання-передачі виконаних послуг за договором від 22.02.2007 № 07/22-02 на суму 918720,00 грн.; акт приймання-передачі векселя від 30.03.2007, за яким передавався простий вексель серії АА № 0138006 номінальною вартістю 1726000,00 грн. з датою складання 29.03.2007, емітований ПП. «Технополіс-комплект».

Для реалізації отриманого від ПП. «Технополіс-комплект» товару позивач уклав з ДП «Пан Транс» договір поставки від 29.03.2007 № 29/03-07 на загальну суму 958272,00 грн. Додатковою угодою від 30.03.2007 № 1 пункт 2.3 вказаного договору було викладено в редакції, за змістом якої оплата за отриманий товар здійснюється шляхом передачі простого векселя, за наслідками чого сторони підписали акт приймання-передачі векселя від 30.03.2007, за яким передавався простий вексель серії АА № 0138006 номінальною вартістю 1726000,00 грн., дата складання: 29.03.2007, емітований ПП. «Технополіс-комплект». При цьому, пунктом 2 цього акту встановлено, що простий вексель передається по ціні 958272,00 грн.

За наслідками вказаних господарських операцій, витрати за договором від 22.02.2007 № 07/22-02 згідно виписаних ПП. «Технополіс-комплект» видаткових та податкових накладних позивач відніс до складу валових витрат, а суми ПДВ у їх ціні включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду; доходи та витрати за наслідками виконання договору від 29.03.2007 № 29/03-07 (від операції з простим векселем) позивач відобразив у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановивши в судовому процесі факти відсутності документів на підтвердження транспортування товару, на поставку якого позивачу виписані видаткові та податкові накладні, відсутності у ПП «Технополіс-комплект» складських приміщень, в яких мав би зберігатись товар згідно договору зберігання від 01.03.2007 № 01-03/ОХ; відсутності доказів перебування директора позивача ОСОБА_4, прізвище якої вказано в договорі від 22.02.2007 № 07/22-02 та в первинних облікових документах, оформлених на його виконання, у відрядженні до м. Вінниці (місце реєстрації ПП «Технополіс-комплект», у якого придбавався та зберігався товар); підписання договору від 29.03.2007 № 29/03-07 з ДП «Пан Транс», протоколу-погодження № 1 від 29.03.2007, додаткової угоди від 29.03.2007 № 1 до договору від 22.02.2007 № 07/22-02 з ДП «Пан Транс», емісії простого векселя ПП «Технополіс-комплект» однією датою - 29.03.2007, а актів приймання-передачі векселя як від ДП «Пан Транс» до позивача, так і від позивача до ПП. «Технополіс-комплект» на наступний день - 30.03.2007, враховуючи місцезнаходження цих юридичних осіб у різних населених пунктах, суди попередніх інстанцій правильно оцінили ці факти, як свідчення відсутності реального характеру поставок та зробили обґрунтований висновок про те, що первинні документи, виписані за наслідками таких господарських операцій не можуть підтверджувати правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за ними. Оцінка доказів судами була зроблена з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту .76 ст.7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Згідно підпункту 7.6.3 цього пункту під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (підпункт 7.6.4 пункту 7.6 ст.7 цього Закону).

Враховуючи встановлення обставин безтоварності господарських операцій, за наслідками яких оплата відбувалась за допомогою простого векселя серії АА № 0138006, який як і переказний у силу ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» можна видавати лише для підтвердження грошового зобов'язання за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, то судами також зроблено правильний висновок про неправомірне включення до податкового обліку доходів та витрат за наслідками операцій з цим векселем.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірного віднесення позивачем витрат за господарськими операціями з ПП «Траєкторія», СПД ОСОБА_5, ТОВ «Омега-Люкс, ПП «ПСВ-Плюс», ТОВ «Крун-ной», ПП «ВІП Трейдінг Індастріз», ТОВ «Вавілон-Еліт-Строй», ТОВ «Магістраль», СПД ОСОБА_6 до складу валових витрат.

Так, витрати у сумі 488617,00 грн. за господарськими операціями з ПП. «Траєкторія» щодо поставки послуг по експедиційному супроводженню товарів (супровід та охорона вантажу) згідно з договором від 26.07.2005 позивач безпідставно відніс складу валових витрат з огляду на встановлений у судовому процесі факт надання цих послуг ПП ОСОБА_7, ПП. ОСОБА_8 та іншими юридичними особами і, як наслідок, відсутності об'єктивної необхідності для вжиття додаткових заходів з охорони будівельних матеріалів (бруківка, бордюр) під час їх перевезення.

Витрати на загальну суму 924705,00 грн. за господарськими операціями з СПД ОСОБА_5, ТОВ «Омега-Люкс, ПП «ПСВ-Плюс», ТОВ «Крун-ной», ПП. «ВІП Трейдінг Індастріз», ТОВ «Вавілон-Еліт-Строй», ТОВ «Магістраль» з автомобільних перевезень, розвантаження, штабелювання, сортування, зачистці майданчиків позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за І квартал 2006 року - ІV квартал 2007 року з огляду на відсутність доказів зв`язку цих послуг з господарською діяльністю позивача, що у силу норм пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР є обов`язковою кваліфікуючою ознакою валових витрат.

Встановивши відсутність у позивача автотранспорту згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 «Необоротні активи» бухгалтерського обліку за липень, серпень, вересень 2006 року, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що витрати по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспорту на загальну суму 105254,00 грн., які надавались позивачу СПД ОСОБА_6, неправомірно віднесені позивачем до складу валових витрат за ІІІ, ІV квартали 2006 року.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко