Ухвала суду № 31952439, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К-28570/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуАкціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2009у справі №9/69 (22а-17658/08) за позовомАкціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації Українитретя особаДержавна податкова адміністрація міста Києвапровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000472310/2 від 24.10.2006 в частині встановлення порушень пп.8.2.2. п.8.2., пп.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податкове повідомлення-рішення №0000012310/2 від 11.01.2007 повністю; визнати нечинним рішення ДПА України про залишення повторної скарги без розгляду №14565/6/25-0515від 26.12.2006 та зобов'язати відповідача зарахувати в рахунок сплати майбутніх податкових періодів (авансом) раніше сплачену позивачем суму в розмірі 32143,68 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000472310/2 від 24.10.2006 в частині нарахувань штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік на 40886,18 грн. в частині нарахувань 9-ти податкових періодів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2009 у даній справі постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2008 скасована в частині задоволення позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000472310/2 від 24.10.2006 в частині нарахувань штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік на 40886,18 грн. в частині нарахувань 9-ти податкових періодів, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанови було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем була проведена виїзна документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 31.12.2005;

- за результатами перевірки складено акт №321/2310/14361575 від 18.05.2006, згідно якого встановлено порушення позивачем пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено амортизаційні відрахування в частині розподілу окремих основних фондів по групах через невірне згрупування основних фондів; пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 та пп.12.2.1 п.12.1 ст.12 названого Закону внаслідок завищення суми валових витрат в 4 кварталі 2003 року в частині формування страхового резерву, сформованого під нестандартну заборгованість за залишками коштів, розміщених на розрахунковому кореспондентському рахунку у вигляді гарантійного депозиту, відкритому у АППБ «Аваль», в розмірі 136287,27 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в 4 кварталі 2003 року в розмірі 40886,18 грн., яка була сплачена позивачем після розформування страхового резерву у 1 кварталі 2004 року без сплати штрафних санкцій, передбачених вимогами п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові в частині позовних вимог, що виникли з питань правильності віднесення пожежоохоронної сигналізації до відповідної групи основних фондів, дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом податку на прибуток.

Задовольняючи позов в частині нарахування податковим органом штрафних санкцій в частині заниження податку на прибуток за 2003 рік, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції підлягали нарахуванню у відповідності до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з одночасним донарахуванням суми недоплати.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в частині позовних вимог в частині нарахування податковим органом штрафних санкцій через заниження податку на прибуток за 2003 рік, як наслідок, відмовив у задоволенні позову повністю, та виходив з того, що, оскільки позивачем суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати не було сплачено, відтак, податкове повідомлення-рішення в цій частині нарахування штрафу є правомірним.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Беручи до уваги, що позивачем суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати сплачено не було, відтак, податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу за заниження податку на прибуток за 2003 рік через формування страхового резерву є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Судова колегія касаційної інстанції, виходячи с системного аналізу положень пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.10 Закону України «Про пожежну безпеку» та наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації» №161 від 22.08.2005, також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій з приводу того, що пожежна сигналізація є невід'ємним від об'єкту структурним компонентом, який наділено такою ознакою (властивістю) Законом України «Про пожежну безпеку» та підзаконними нормативно-правовим актами, що цілком відповідає визначенню першої групи основних фондів у відповідності до положень пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, правильність висновків судів попередніх інстанцій підтверджують наявні у справі докази, які свідчать про вірне встановлення ними обставин з приводу направлення листа позивачем саме 28.10.2006, тобто, з пропущенням строку, встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для його розгляду, наслідком чого є узгодженість сум податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, що позов не підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що ним повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний