Ухвала суду № 31952431, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-24773/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ "ЕСТ" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року у справі за позовом ТОВ "ЕСТ" до Полтавської митниці про визнання недійсним податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2008 року ТОВ "ЕСТ" звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці про визнання недійсним податкового повідомлення форми «Р» від 06.08.2008 року .

Позов вмотивовано тим, що відповідачем у порушення положень Порядку координації проведення виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 619 та Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» проведено перевірку окремих видів зобов'язань перед бюджетом за період, що включає у себе період, за який перевірка була проведена податковими органами раніше, про що складено акт від 21.02.2007 року № 367/23-1/32689599.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року, позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, ТОВ "ЕСТ" подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Полтавською митницею було здійснено планову перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2008 року №0004/8/80600000/0032689599.

За результатами перевірки відповідачем виявлені та зафіксовані у акті перевірки порушення, пов'язані з недекларуванням у повному обсязі транспортних витрат, що призвело до невірного формування митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України, у зв'язку з чим своєчасно не були нараховані в повному обсязі митні платежі, які підлягають перерахуванню до державного бюджету на загальну суму 8 172 грн. 20 коп., в тому числі: податок на додану вартість - 8 072 грн. 20 коп., та митні збори - 100 грн. А саме, виявлено порушення ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України та пункту 4.3 ст. 4, підпункту 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту планової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТ» законодавства України з питань митної справи за період з 30.05.2005 року по 29.05.2008 року № 0004/8/80600000/0032689599 від 25.07.2008 року відповідачем винесено податкове повідомлення форми «Р» від 06.08.2008 року № 18, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 6 843 грн. 60 коп. (за основним платежем в сумі 4 562 грн. 40 коп., та штрафними санкціями - 2 281 грн. 20 коп.), яке отримано позивачем 11 серпня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вірно послалися на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 МК України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" митні органи віднесено до контролюючих стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 контролюючий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника, а п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 передбачено застосування до платника штрафних санкцій у випадку визначення зобов'язання контролюючим органом.

Пунктом 7 "Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", затвердженого Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 передбачено, що у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою. Відповідно до п. 2 "Тимчасового порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів", затвердженого наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 року № 1413 у разі здійснення заходів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, передбачених підпунктом 1 пункту 4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, які забезпечуються шляхом проведення камеральних або документальних перевірок, формою рішення про визначення митної вартості товарів є акт відповідної перевірки. Наказом Державної Митної служби України від 29.05.2009 року № 506 затверджено форми рішення про визначення митної вартості товарів. Самим наказом передбачено, що він набирає чинності через 10 днів після його офіційного опублікування. Офіційно опубліковано наказ в Офіційному віснику України, 2009, N 47 від 03.07.2009 року, ст. 1607, чинності він набрав з 14.07.2009 року. За таких обставин, на момент закінчення перевірки позивачки на відповідача не було покладено обов'язок видання рішення про встановлення митної вартості товарів у вигляді окремого документу, а митна вартість визначалась митним органом в акті відповідної перевірки.

Відповідно до ст. 39 МК України взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань, пов'язаних з провадженням у справах про контрабанду та порушення митних правил, здійснюється митними органами України в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку

Згідно з ст. 41 п. 5 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивачем не у повному обсязі задекларовано транспортні витрати, що призвело до невірного формування митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України, у зв'язку з чим своєчасно не були нараховані в повному обсязі митні платежі, які підлягають перерахуванню до державного бюджету на загальну суму 8172 грн. 20 коп., в тому числі: податок на додану вартість - 8072 грн. 20 коп., та митні збори - 100 грн.

Таким чином, спірним податковим повідомленням форми «Р» № 18 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 843,6 грн., з них за основним платежем - 4 562,40 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2 281,20 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Полтавська митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ТОВ "ЕСТ" - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно.

Пом. судді О.П.Торута