Ухвала суду № 31952423, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-22204/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 по справі №2-а-14364/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» (далі - ТОВ «Азовтрейдінжінірінг») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.07.2009 №0000492300/0, від 20.08.2008 №0000492300/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року всього у розмірі 376414,00грн. та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 76001,00грн., за лютий 2009 року у розмірі 300413,00грн., а всього у розмірі 376414,00грн. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 24.07.2009 №0000492300/0, від 20.08.2008 №0000492300/1, якими зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року в загальному розмірі 376414 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 851,70грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 07.06.2010 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.06.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя просила скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» 20.02.2009 та 20.03.2009 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень та лютий 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування в якому зазначено суму, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, в розмірі 353612,00грн. та 2317772,00грн. відповідно.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» за період січень, лютий 2009 року, складено акт від 13.07.2009 №903/23-111/31577486.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.07.2009 №0000492300/0, від 20.082008 №0000492300/1, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 376414,00грн., в тому числі за січень 2009 року у розмірі 76001,00грн., за лютий 2009 року у розмірі 300413,00грн. Сума бюджетної заборгованості у розмірі 376414,00грн., яка зменшена спірними податковими повідомленнями-рішеннями, також заявлена позивачем до стягнення з Державного бюджету України.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, абз. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР.При цьому, податковий орган виходив з неможливості підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника товару, а також факту надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

При цьому, слід зазначити, що Закон України №168/97-ВР не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв