Постанова № 31952311, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5006/13/120/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013у справі№ 5006/13/120/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми"Зерноград"простягнення 382 464,00 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Бонтлаб В.В. - за довіреністю;

від відповідача: Кузьмін Є.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулось до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма "Зерноград" 382464,00 грн. основного боргу та 11600,00 грн. витрат на сплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2013 року у справі №5006/13/120/2012 позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 382464,00 грн. були задоволені у повному обсязі, витрати на сплату послуг адвоката стягнуті у розмірі 5800,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі №5006/13/120/2012 рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013 року скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. скасувати, рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013р. залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі домовленості з відповідачем поставлено, а відповідачем прийнято по видатковим накладним №СЛ/13-0048 від 18.04.2011 та №СЛ/12-055 від 21.04.2012 товар на загальну суму 382464,00 грн.

Видаткові накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його вартість. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням фактів передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Крім того, в матеріалах справи містяться довіреності серії № 032 від 21.04.2011р. та серії № 28 від 18.04.2011р., видані ТОВ СФ "Зерноград" уповноваженій особі задля надання повноважень на отримання матеріальних цінностей від позивача, форма вказаних довіреностей відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.

Підпис представника відповідача про отримання товару є на спірних накладних, довіреностях на отримання матеріальних цінностей та скріплений печаткою відповідача, як юридичної особи.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем правочину з поставки відповідачу товару та факт здійснення відповідачем правочину з прийняття цього товару від позивача на загальну суму 382464грн.00коп. підтверджується видатковими накладними № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р., які підтверджують факт укладання сторонами письмових правочинів, а оскільки доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано, позов підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що видаткові накладні, які позивач вважає підтвердженням факту поставки товару та обґрунтовує позовні вимоги,складені згідно умов договору №7Н від 02.04.2011, який в свою чергу визнаний недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012 у справі №5006/6/61/2012, а враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим, та таким, що не відповідає матеріалам справи, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2012 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012 у справі №5006/6/61/2012 договір №7Н від 02.04.2011 укладений між ТОВ "Технік Енерджі" та ТОВ СФ "Зерноград" визнано недійсним та встановлено відсутність його фактичного виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, враховуючи встановлення судом у справі №5006/6/61/2012 відсутності фактичного виконання договору №7Н від 02.04.2011, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що видаткові накладні, які є підставою позову в даній справі, засвідчують, що поставка товару відбулась виключно на підставах та умовах договору №7Н від 02.04.2011.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач шляхом відпуску товару за видатковими накладними №СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р., а відповідач шляхом одержання товару, вказаного у накладній, за довіреностями серії № 032 від 21.04.2011р. та серії № 28 від 18.04.2011р. створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором купівлі-продажу, а тому у позивача виникло право вимагати оплату поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та приписів статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні №СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р., відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. № 053-291516 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ -накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та відмову в позові помилковим та таким, що не відповідає матеріалам справи, оскільки між сторонами відбулися фактичні правовідносини з купівлі-продажу за видатковими накладними і відповідно у відповідача виникли зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог становить - 5800грн.00коп.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив всі обставини справи, не врахував доводи сторін, дійшов протилежних висновків, при цьому надав не вірну юридичну оцінку зазначеним правовідносинам, не обґрунтувавши прийняту постанову нормами чинного законодавства, а відтак зазначена постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду першої інстанції залишенню без змін.

Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений останнім за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. у справі №5006/13/120/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2013р. у справі №5006/13/120/2012 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми"Зерноград" (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Радянська, буд. 51, код ЄДРПОУ 36092159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28А, код ЄДРПОУ 35076670) 5360,00 судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець