Постанова № 31952307, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5024/1679/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.04.13у справі№ 5024/1679/2012господарського судуХерсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"доПублічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод"простягнення сумиза участю представників від:позивачаАнісімов В.В. (дов. від 28.12.12)відповідачаКузьмін А.Д. (дов. від 03.01.13)

В С Т А Н О В И В :

ПАТ „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" (далі - відповідач) 45050,72 грн. заборгованості за перевищення договірних величин потужності електроспоживання в листопаді 2011 та січні 2012 за Договором № 30 про постачання електричної енергії від 19.01.04 та 1609,50 грн. судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перевищив встановлені йому граничні розміри споживання.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Ємленінова З.І.) від 31.01.13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 19904,80 грн., в задоволені позовних вимог про стягнення 25145,92 грн. - відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позивачем перевищені договірні величини споживання електроенергії, що підтверджується актом № 116410 від 17.11.11 про перевищення граничних договірних величин виставив відповідачу рахунок № 30 від 11.12.11 на суму 19904,80 грн., який відповідач згідно з вимогами п.1 додатку № 2 до договору зобов'язаний сплатити протягом 5 операційних днів з дня його виписки, проте відповідач вимоги договору не виконав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 25145,92 грн. нарахованих на підставі акту від 20.01.12 № 116521, місцевий господарський суд зазначив, що акт № 116521 від 20.01.12 на підставі якого позивачем виписаний і надісланий на оплату відповідачу рахунок № 30 від 20.02.12 не відповідає вимогам Правил та договору, а тому не може бути підставою стягнення 25145,92 грн.

В апеляційному порядку рішення переглядалося лише в частині стягнення 19904,80 грн. за перевищення граничних договірних величин. В решті рішення сторонами не оскаржувалося. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мирошниченка М.А., суддів: Головей В.М., Шевченко В.В.) рішення в оскаржуваній частині скасовано, в позові відмовлено з посиланням на те, що акт № 116410 від 17.11.11 не є належним доказом перевищення граничних величин споживання.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовані приписи п.3.4, 4.9 ПКЕЕ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" (за договором постачальник), в особі його структурного підрозділу Бериславського РЕЗ і ЕМ та ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" (за договором споживач) 19.01.04 укладено договір про постачання електричної енергії № 30 (далі договір). 02.12.11 між сторонами підписана додаткова угода, якою договір від 19.01.04 викладено його та додатків до нього з відповідними змінами і доповненнями в редакції додатку № 1 до додаткової угоди (в редакції від 02.12.11).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач (постачальник) продає електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок відповідача (споживача) з дозволеною потужністю 13156,1 кВт. (70,0 кВт. резерв), а відповідач (споживачу) оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами договору та додатками до нього.

Позивач повідомленням № 871 від 26.10.11 також повідомив відповідача про збільшення граничного рівня споживання електричної потужності на листопад 2011 до 2354 кВт зранку та 1041 кВт ввечері.

З метою здійснення контролю за дотриманням встановлених режимів енергоспоживання позивач 17.11.11 здійснив перевірку дотримання відповідачем узгоджених граничних величин електричної потужності в години вечірнього максимуму енергосистеми, про що складено акт №116410. Актом встановлено, що фактична споживана відповідачем потужність електричної енергії в вечірні години становить 1736 кВт, що на 695 кВт перевищує узгоджений повідомленням №871 від 26.10.11 граничний рівень потужності. Даний акт складено двома уповноваженими особами позивача Баклановим В.В. та Шестопалько В.В., що підтверджується їх підписами, також в акті №116410 зазначено, що при складані акту №116410 був присутній головний енергетик відповідача (споживача) Антонюк А.М., проте його підпис у акті №116410 відсутній.

За наданим до матеріалів справи розрахунком позивача двократна вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зазначеною в акті №116410 від 17.11.11 та договірною величиною електричної потужності, погодженою сторонами відповідно до повідомлення №871 від 26.10.11 становить 695 кВт ( 1736 кВт - 1041 кВт). Її вартість за подвійним тарифом становить 19904грн. 80коп. (695кВт х (14грн.32коп.х 2).

Враховуючи, що акт № 116410 підписаний двома представниками позивача, апеляційний суд визнав його неналежним доказом, оскільки п. 3.4 Правил передбачено, що у разі відмови представника власника засобу обліку від підпису в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками сторони, що складає акт. При цьому апеляційним судом спростовано висновок місцевого суду про дійсність акту та скасовано рішення в частині задоволення позову та стягнення 19904,80 грн.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок апеляційного суду є помилковим, так як п. 3.4 ПКЕЕ регулює відносини з приводу встановлення та експлуатації приладів обліку, а саме, порядок дій в разі виявлення невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника. Вимоги даного пункту не мають відношення до регулювання відносин з приводу контролю за рівнями споживання електричної потужності.

Ці правовідносини регулюються розділом 4 ПКЕЕ "Режими постачання електричної енергії". Зокрема, п. 4.9 ПКЕЕ передбачено, що контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживачів, яким установлені граничні величини електричної потужності, має здійснюватися засобами вимірювальної техніки, що фіксують середню за 30 хвилин величину потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми. Умови контролю мають бути визначені в договорі.

Крім того, апеляційний суд безпідставно застосував редакцію договору від 02.12.11 до оцінки акту №116410, складеного раніше, 17.11.11. В той же час, редакцією договору № 30 (п.4.4), чинною на момент складення акту було передбачено, що у разі відмови відповідальної сторони від підписанні акта в акті робиться запис про відмову; у цьому випадку акт вважається дійсним, якщо на місці складання його підписали не менше двох уповноважених представників сторони договору, що склала акт.

Враховуючи, що акт №116410 підписаний двома представниками позивача в період дії редакції договору, яка передбачала дійсність акту у випадку його підписання двома представниками енергопостачальної компанії, то місцевий суд дійшов правомірного висновку про дійсність акту №116410 та про доведеність факту перевищення договірних величин споживання.

Крім того, місцевий суд цілком правомірно зазначив, що факт перевищення відповідачем договірних величин споживання підтверджується іншими доказами у справі. Так, позивачем надано, а місцевим судом досліджено в судовому засіданні, екранну копію отриману під час зчитування бази даних, із якої вбачається, що зчитування здійснювалося із багатофункціонального лічильника №0008444 та максимальне 30-хвилинне споживання становить 868 кВт/год, виходячи із якого і було встановлено перевищення граничної

Відповідно до пункту 4.9 Правил контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживачів, яким встановлені граничні величини електричної потужності, має здійснюватися засобами вимірювальної техніки, що фіксують середню за 30 хвилин величину потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми. Відповідно до пункту 1.2 Правил лічильник є засобом вимірювальної техніки, тому такий контроль здійснюється постачальником електричної енергії за допомогою лічильника, який відповідно до своїх технічних характеристик є багатофункціональним лічильником з класом точності 0.5S який вимірює активну та реактивну електричну енергію у всіх напрямках. Показники споживання електричної енергії та потужності виводяться на рідкокристалічний дисплей. Лічильник містить внутрішній електронний годинник та мікросхеми пам'яті, що мають незалежне живлення від додаткової батареї розміщеній в середині лічильника. На мікросхемах пам'яті зберігаються дані необхідні для визначення величини потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми. Зчитування даних для визначення потужності здійснюється шляхом підключення персонального комп'ютера до цифрового інтерфейсу лічильника.

Відповідно до пункту 6.16 Правил обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів 1-1У рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Враховуючи доведеність факту перевищення відповідачем граничних величин споживання електроенергії ат вищевказані правові норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення 19904,80 грн. за перевищення граничних договірних величин електроспоживання. Рішення в частині відмови в позові про стягнення з відповідача 25145,92 грн. не є предметом оскарження, тому в цій частині воно не перевіряється судом касаційної інстанції та підлягає залишенню без змін.

Отже, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.13 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Херсонської області від 31.01.13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задовольнити. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.13 скасувати, рішення господарського суду від Херсонської області від 31.01.13 у справі №5024/1679/2012 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (Херсонська область м. Берислав вул. 25 Жовтня, 73, р/р 26005702428821 АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ МФО 380805 ідентифікаційний код 00211004) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (м. Херсон вул. Пестеля 5 поточний рахунок № 26007010068166 у ПАТ "ВТБ Банк" (МФО 321767) ідентифікаційний код 05396638) 1204,35 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій